Мы ВКонтакте

Стаття 237(1). Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові.

Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. "Законних" - це не слід розуміти так, що маються на увазі лише права, передбачені законами. Будь-яке суб'єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність, потрібно визнати законним.

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідало б змісту ст. 2371 КЗпП стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у частині першій ст. 2371 КЗпП (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя).

Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

2. Вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Однак у цій статті немає і протилежного положення (про те, що відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від вини). З урахуванням частини другої ст. 2371 КЗпП ("порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством") слід зробити висновок про те, що питання про вину повинне вирішуватися спеціальними актами законодавства, які можуть визнати вину обов'язковим чи необов'язковим елементом юридичного складу-підстави правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Поки що це питання спеціально не вирішено, слід дійти висновку про те, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

3. Наявність у Кодексі законів про працю ст. 2371 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. 1167, 1168 ЦК. Це суттєво, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. 1167 - 1168 Цивільного кодексу виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права.

4. Пункт 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників приписує сторонам трудових контрактів включати до них умову про компенсацію працівникові моральної шкоди, заподіяної йому в разі дострокового розірвання контракту працівником через невиконання або неналежне виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, а також у разі дострокового розірвання контракту роботодавцем з підстав, не передбачених чинним законодавством і контрактом. Стягнення моральної шкоди з підстави, що розглядається, можливе лише у випадках, коли мало місце розірвання трудового договору. Саме по собі порушення роботодавцем своїх обов'язків за контрактом відповідно до п. 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників не є підставою для компенсації моральної шкоди, якщо працівник не використав своє право на розірвання контракту з підстави, передбаченої цим контрактом.

Розірвання контракту роботодавцем відповідно до правила, що розглядається, також є підставою для компенсації моральної шкоди лише за умови, що роботодавець достроково розірвав контракт з підстав, не передбачених чинним законодавством, хоча б працівник і не був поновлений на роботі.

5. Незважаючи на зазначення в частині другій ст. 2371 КЗпП на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, судова практика після включення до Кодексу законів про працю названої статті пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоров'я працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

6. Чинне законодавство про працю не передбачає відшкодування працівником моральної шкоди, заподіяної власникові. Тому таке відшкодування неможливе. Але в тих випадках, коли працівник заподіює моральну шкоду власникові діями, які виходять за межі трудових правовідносин, можливе пред'явлення власником відповідної вимоги до працівника відповідно до цивільного законодавства. Наведемо приклад. Працівник систематично допускав брак, який не міг бути виявлений при здійсненні технічного контролю. Через деякий час у зв'язку з тим самим дефектом у виробах споживачі стали повертати такі вироби. Цим підприємству було заподіяно величезної моральної шкоди, його ділова репутація була істотно підірвана. Однак чинне законодавство України про працю не дозволяє власникові пред'явити до працівника вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Інший приклад. Працівника було позбавлено премії. Бажаючи помститися власникові, він виготовив і розклеїв по місту інформацію про те, що таке-то підприємство в силу специфіки застосовуваної сировини та технології випускає продукцію, яка небезпечна для здоров'я, якщо споживання цієї продукції буде систематичним. У цьому випадку допущені працівником протиправні дії є підставою виникнення між працівником і підприємством цивільних правовідносин, у межах яких буде відшкодовуватися моральна шкода, заподіяна працівником підприємству.