Мы ВКонтакте

Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки

Відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Коментар:

1. Стаття 36 Конституції України визнає право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки в тій же статті визначаються як громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних загальними інтересами за родом їх професійної діяльності. Конкретніше професійна спілка (профспілка) визначена в ст. 1 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі в межах коментаря до глави XVI Кодексу законів про працю - Закон) як добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Метою діяльності профспілок є захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів їх членів.

2. Ст. 5 Закону конкретизує принцип рівності трудових прав, закріплений у ст. 21 КЗпП щодо членства в профспілках: забороняється не лише обмеження трудових прав працівників у зв'язку з членством у профспілці, але й встановлення переваг за цим критерієм. Зокрема, це означає, що угода між профспілкою та роботодавцем про переважне право членів цієї профспілки на укладення трудових договорів з цим роботодавцем є недійсною. Це ж стосується й угод щодо переважного права членів цієї профспілки на збереження трудових правовідносин. Слід, однак, визнати, що допустимість звільнення працівників з ініціативи власника лише за згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), за встановленими виключеннями, створює істотні переваги в реалізації права на працю для членів професійних спілок.

3. Встановлене ст. 36 Конституції право громадян на участь у профспілках визначається в статті, що коментується, і ст. 6 Закону як їх право створювати профспілки на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу, вступати до них і виходити з них на умовах і в порядку, визначених статутами профспілок. Це не виключає відмови працівникові підприємства, на якому діє та чи інша профспілка, у прийнятті в члени цієї профспілки, якщо право працівників на членство не передбачено статутом цієї профспілки. Питання про втрату права членства в профспілці, зокрема, у зв'язку із звільненням з роботи на даному підприємстві, Закон не вирішує. Тому воно може вирішуватися в статутах профспілок. Право працівників вільно обирати профспілку, до якої вони бажають вступити, не виключає обмеження статутами профспілок подвійного членства в профспілках (частина п'ята ст. 7 Закону).

4. Оскільки ст. 26 Конституції передбачає можливість встановлення законами і міжнародними договорами України особливостей правового становища іноземців і осіб без громадянства, частина друга ст. 6 Закону не визнає за цими особами права створення профспілок, але визнає їх право вступати до діючих профспілок, якщо це передбачено їх статутами.

5. Буквально ст. 36 Конституції визнає профспілки як об'єднання громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Однак це положення не слід тлумачити як заборону прийняття до складу профспілки таких осіб, які зайняті іншим, ніж основне коло членів профспілки, родом професійної діяльності. Тому частина друга ст. 7 Закону надає громадянам право вільно обирати профспілку, до якої вони бажають вступити, а відповідно до частини четвертої тієї ж статті статутом профспілки може бути передбачене членство в профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються в професійно-технічному або вищому навчальному закладах, осіб, які звільнилися з роботи або служби у зв'язку з виходом на пенсію, або які тимчасово не працюють. Немає ніяких перешкод для членства в профспілках громадян, які є учасниками власності на майно підприємства (члени кооперативів, колективних підприємств, учасники господарських товариств).

6. Закон передбачає можливість існування в складі організаційної структури профспілок власне професійних спілок (профспілок), первинних профспілкових організацій республіканських, регіональних, обласних, місцевих, інших профспілок, об'єднань (організацій, рад, федерацій, конфедерацій тощо) профспілок. Передбачено також створення профспілкових органів, зокрема виборних органів первинних профспілкових організацій, а також обрання профспілкових представників (довірених осіб).

7. Як базову організацію треба визнати професійну спілку (профспілку). Професійні спілки можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Похідними є організації профспілок, в тому числі первинні, що входять до складу певної профспілки, та об'єднання профспілок.

Статус первинних мають профспілки чи організації профспілок, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно. Місцева профспілка відповідно до частини третьої ст. 11 Закону повинна об'єднувати не менш як дві первинні профспілки, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району, села).

Обласні профспілки мають такий статус, якщо їх організаційні ланки є в більшості адміністративно-територіальних одиниць області, міст Києва та Севастополя, або в більшості таких одиниць області, міст Києва та Севастополя, де розміщені підприємства певної галузі.

Статус регіональних мають профспілки, організаційні ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох чи більше областей.

Статус всеукраїнських профспілок ст. 11 Закону визнає за профспілками, які мають одну з таких ознак: 1) наявність організаційних ланок профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених у ст. 133 Конституції (там названі області, міста Київ і Севастополь); 2) наявність організаційних ланок профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства певної галузі. За цими ж ознаками щодо Автономної Республіки Крим профспілки можуть бути визнані республіканськими.

8. Відповідно до ст. 1 Закону первинна організація профспілки - це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Тому на момент вступу в первинну організацію профспілки громадянин має бути членом відповідної профспілки. Але Закон не перешкоджає тому, щоб статутами профспілок було передбачено право первинної організації профспілки вирішувати питання про прийняття громадян до складу членів профспілки. Це особливо важливо щодо профспілок, які мають інший статус, ніж статус місцевих.

9. Первинні організації однієї профспілки можуть добровільно об'єднуватися в республіканські, регіональні, обласні, місцеві, інші організації даної профспілки. Це - об'єднання первинних профспілкових організацій, а не об'єднання профспілок. Їх легалізація не передбачена.

10. Профспілки мають право з метою виконання статутних завдань створювати на добровільних засадах об'єднання (асоціації, ради, федерації, конфедерації тощо). Об'єднання можуть створюватися за галузевою, територіальною та іншою ознакою. За профспілками визнається право вільно виходити з об'єднань профспілок (частина перша ст. 8 Закону).

11. Профспілки можуть створюватися на підставі рішення, яке приймається зборами (установчими або загальними) членів (майбутніх членів) профспілки, конференцією, з'їздом.

Профспілка повинна мати свій статут (положення), вимоги до змісту якого викладено в ст. 14 Закону.

12. Стосовно легалізації профспілок законодавець знаходиться у пошуку прийнятного рішення. Після прийняття 15 вересня 1999 р. Закону, до його ст. 16, яка присвячена легалізації профспілок, зміни було внесено 13 грудня 2001 р. 15 травня 2003 р. було прийнято Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", котрий допускає можливість встановлення особливостей державної реєстрації об'єднань громадян, в тому числі професійних спілок. Але момент набуття статусу юридичної особи об'єднаннями громадян було визначено саме згаданим Законом. Таким визнано момент державної реєстрації відповідно до цього Закону. Незабаром - 5 червня 2003 р. - було прийнято Закон, яким ст. 16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" викладена в нової редакції. Ця стаття і підлягає переважному застосуванню, в тому числі і перед Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". І лише правило ст. 16 Закону "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" про вид реєстру, до якого включаються профспілки (реєстр об'єднань громадян), очевидно, не буде застосовуватись, оскільки Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачає ведення лише Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Але і цей висновок не можна визнати остаточним, оскільки викладене складає не єдиний приклад, коли передбачається спеціальний порядок державної реєстрації юридичних осіб: недержавні пенсійні фонди підлягають державній реєстрації в Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (ст. 11 Закону "Про недержавне пенсійне страхування").

13. Відповідно до ст. 16 Закону профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Наявність у профспілки статусу юридичної особи є підставою для набуття статусу юридичної особи організаціями даної профспілки. В ст. 14 Закону не вживається термін "затвердження", а йдеться про "прийняття" статутів профспілок з'їздами, конференціями, засновницькими чи загальними зборами членів профспілки відповідного рівня. Незважаючи на такий простий порядок набуття профспілками та їх об'єднаннями статусу юридичної особи, ст. 16 Закону встановлює порядок легалізації профспілок та їх об'єднань (при цьому термін "реєстрація" в ст. 16 Закону взагалі не вживається).

14. Легалізація профспілок та їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції і його територіальними управліннями того рівня, який відповідає статуту профспілок (ст. 11 Закону). Для легалізації подаються наступні документи: 1) заява; 2) статут (положення); 3) протокол з'їзду, конференції, зборів з рішенням про затвердження статуту (положення); відомості про виборні органи, про наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднання профспілок. На підставі поданих документів орган юстиції перевіряє відповідність заявленого статусу профспілки вимогам ст. 11 Закону, за необхідності витребовує додаткові документи, необхідні для підтвердження статусу, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає свідоцтво про реєстрацію.

Організації профспілок, в тому числі первинні, легалізуються шляхом направлення на адресу органу легалізації за місцем свого находження повідомлення про належність до певної профспілки.

15. Діяльність профспілок та їх об'єднань припиняється за рішенням їх загальних зборів (конференції) або на основі рішення суду про заборону діяльності профспілки або об'єднання профспілок, яке приймається у випадках порушення ними Конституції і законів України. При прийнятті такого рішення суд повинен керуватися ст. 28 - 32 Закону "Про об'єднання громадян".

16. Не називаючи державні органи, на які безпосередньо покладаються відповідні функції, ст. 13 Закону формулює ряд обов'язків держави щодо сприяння в діяльності профспілок:

1) держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілки;

2) держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співробітничає з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями;

3) держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового та соціального захисту працівників.

17. Обов'язок підприємств, установ, організацій сприяти професійним спілкам у їх діяльності конкретизується в ст. ст. 249, 250, 251 КЗпП (див. коментар до статей 249, 250, 251) і ст. 42 - 45 Закону.