Мы ВКонтакте

Стаття 260. Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

 

Коментар:

 

1. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; 2) спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; 3) спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; 4) спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

2. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. N 1640 "Про затвердження Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду" (Офіційний вісник України, 04.12.2006, N 47, ст. 3133, стор. 62) встановлено, що Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

3. Контрольні повноваження цього органу в сфері охорони праці визначаються коментованою статтею, Законом "Про охорону праці" та Положенням про нього. Відповідно до зазначеного Положення одним з основних завдань Держгірпромнагляду визнано організацію та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Держгірпромнагляд, зокрема, здійснює державний нагляд, в тому числі з питань: будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об'єктів і виробництв; застосування технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, а також забезпечення працівників спецодягом та іншими засобами колективного та індивідуального захисту; виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва.

Крім цього, Держгірпромнагляд здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих осіб, спричиненим умовами праці, фінансування та виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

4. На підставі ст. 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади за охороною праці мають право, зокрема: 1) безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства про охорону праці; 2) одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення; 3) видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам виконавчої влади і місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; 3) забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих; 4) притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці; 5) надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення їх до відповідальності.

5. Держгірпромнагляд здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

6. У коментованій статті передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про охорону праці повинен здійснювати також Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки. Однак цей орган був ліквідований Указом Президента "Про утворення Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України", яке було створене, в тому числі й на базі зазначеного Державного комітету. В Положенні про це Міністерство одним із основних завдань Міністерства було визначене здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про ядерну та радіаційну безпеку. При цьому в Положенні передбачалося, що з метою організації та здійснення такого державного контролю в Міністерстві діє Головна державна інспекція по нагляду за ядерною безпекою. В свою чергу, на базі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України відповідно до Указу Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" було утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, яке стало його правонаступником. У даний час Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке діє відповідно до Положення про нього, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N 1524 "Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням вимог законодавства про радіаційну безпеку.

Указом Президента "Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки" з метою удосконалення державного регулювання в цій сфері та у зв'язку з прийняттям Україною зобов'язань щодо виконання вимог Конвенції про ядерну безпеку та Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами був створений Державний комітет ядерного регулювання України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом на базі Головної державної інспекції по нагляду за ядерною безпекою та Департаменту ядерного регулювання Міністерства екології та природних ресурсів.

Положення про Державний комітет ядерного регулювання України затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1830 (Офіційний вісник України, рік 2006, 09.01.2007, N 52, ст. 3516, стор. 281). Зазначеним Положенням передбачено, зокрема, що Комітет здійснює державний нагляд за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки. Слід звернути увагу на те, що один із заступників Голови Комітету є за посадою Головним державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки України.

7. Відповідно до ст. 25 Закону "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" державні інспектори, зокрема, мають право: 1) безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи та організації для перевірки дотримання законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від ліцензіата чи власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань; 2) надсилати ліцензіатам, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим та місцевих рад обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у сфері безпеки використання ядерної енергії; 3) обмежувати, припиняти або зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної та радіаційної безпеки; 4) притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів щодо ядерної та радіаційної безпеки.

8. Державна пожежна охорона, яка діє на підставі ст. 16 Закону України "Про пожежну безпеку" та Положення про Державну пожежну охорону, також має повноваження нагляду в сфері, що розглядається.

9. Державний пожежний нагляд здійснюють Державний департамент пожежної безпеки, який є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; територіальні органи держпожнагляду - управління (відділи) з питань наглядово-профілактичної діяльності, підпорядковані Державному департаменту пожежної безпеки, на які покладено здійснення держпожнагляду; місцеві органи держпожнагляду - відділення, відділи, управління тощо з питань наглядово-профілактичної діяльності, підпорядковані територіальним органам держпожнагляду, на які покладено його здійснення, або Державному департаменту пожежної безпеки.

10. Основними завданнями державного пожежного нагляду є встановлення та контроль за забезпеченням єдності вимог державних стандартів, норм і правил у галузі пожежної безпеки; здійснення контролю за дотриманням вимог пожежної безпеки під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та експлуатації будівель, споруд та інших об'єктів незалежно від форм власності і видів діяльності, розроблення та виготовлення пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, речовин і матеріалів; виявлення і контроль за усуненням причин і умов, що сприяють виникненню та поширенню пожежі, створенню у разі пожежі загрози життю і здоров'ю людей, знищенню чи пошкодженню майна, а також перешкоджають своєчасній ліквідації пожеж і врятуванню людей; розроблення заходів профілактики пожеж.

Для виконання цих завдань державні інспектори з пожежного нагляду користуються "класичним" набором прав посадової особи контролюючого органу. Вони можуть, зокрема: 1) проводити в будь-який час у присутності власника або його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів і одержувати необхідні пояснення, матеріали та інформацію; 2) давати (надсилати) керівникам органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у роботі, пов'язаній із забезпеченням пожежної безпеки та проведенням заходів щодо запобігання пожежам, здійснювати контроль за їх виконанням; 3) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств і громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням, а також невиконанні приписів та постанов посадових осіб органів держпожнагляду або створенні перешкод в їх діяльності; 4) у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню, евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів, технічних умов або їх відсутності припиняти чи забороняти: роботу підприємств і окремих виробництв, експлуатацію будівель, споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту; роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі; проведення пожежонебезпечних робіт, дію виданих на право проведення таких робіт дозволів.

Державний пожежний нагляд контролює стан пожежної безпеки на об'єктах державної і колективної власності в повному обсязі, а на об'єктах приватної власності - лише умови безпеки людей у разі виникнення пожежі, а також питання пожежної безпеки щодо прав та інтересів інших юридичних осіб та громадян.

11. Останніми із зазначених у статті державних органів, які спеціалізуються на контролі за окремими аспектами додержання законодавства про охорону праці, є органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Правовою основою діяльності цієї служби є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Відповідно до ст. 33 цього Закону одним з основних напрямків діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

12. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України; державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

13. Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є, зокрема, нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення; нагляд за дотриманням санітарного законодавства.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

14. При проведенні державного санітарно-епідеміологічного контролю посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби мають право: 1) безперешкодного входу на територію і в приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і винесення обов'язкових для виконання вказівок про усунення порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень; 2) безкоштовного одержання від юридичних осіб і громадян матеріалів та інформації, яка характеризує санітарний і епідеміологічний стан об'єктів і здоров'я людей; 3) безплатного добору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-гігієнічної експертизи; 4) розслідування причин та умов виникнення професійних або групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій та надання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності; 5) застосування передбачених законодавством заходів для припинення порушень санітарного законодавства тощо.