Мы ВКонтакте

Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів

12.1. Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

12.1.1. перелік загальнодержавних податків та зборів;

12.1.2. перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад;

12.1.3. положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів;

12.1.4. положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

12.2. До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать:

12.2.1. установлення на території Автономної Республіки Крим загальнодержавного збору, зазначеного у підпункті 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу (крім плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення), у межах його граничних ставок, визначених цим Кодексом;

12.2.2. зміна розміру ставок збору, передбаченого підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 цієї статті, у межах його граничних ставок, визначених цим Кодексом, у порядку, встановленому цим Кодексом;

12.2.3. визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України.

12.3. Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

12.3.1. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

12.3.2. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

12.3.3. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

12.3.5. У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

12.3.6. Центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим цим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

12.3.7. Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

12.4. До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених законодавчими актами;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

12.5. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

 

Коментар:

 

1. У коментованій статті проводиться розмежування повноважень органів законодавчої влади (Верховної Ради України), представницької влади (Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та органів місцевого самоврядування в сфері оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Конституції України податки в Україні встановлюються виключно законами.

Верховна Рада України, встановлюючи загальнодержавні податки і збори, визначає

а) перелік загальнодержавних податків і зборів (перелік міститься в ст. 9 ПК);

б) обов'язкові елементи щодо кожного податку - платника податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

в) в окремих випадках в ПК можуть бути передбачені податкові пільги (у розділах ПК, в яких врегульовано справляння того чи іншого виду податку) та порядок їх застосування.

Відносно місцевих податків та зборів Верховна Рада України наділена повноваженнями щодо:

а) визначення переліку місцевих податків та зборів, які будуть встановлюватись органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними чи міськими радами) відповідно до їх компетенції.

Відповідно до статті 143 Конституції України встановлення місцевих податків та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, здійснюється територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Подібна норма міститься і в статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

б) встановивши перелік місцевих податків, Верховна Рада України визначає платника податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку (граничну ставку податку), порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Мова повинна йти саме про встановлення граничних ставок місцевих податків та зборів Верховною Радою України. Хоча, якщо дослівно тлумачити пп. 12.1.4 ст. 12 ПК, то законодавець, посилаючись в ньому на п. 7.1 ст. 7 ПК, фактично передбачає встановлення ставок (а не граничних ставок) місцевих податків Верховною Радою України.

Якщо ми звернемося до норм ПК, якими врегульовано справляння окремих видів місцевих податків та зборів, то знаходимо підтвердження зробленому вище висновку. Наприклад, відповідно до пп. 268.3.1 п. 268.3 ст. 268 ставка туристичного збору встановлюється в розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази оподаткування, тобто вказується гранична мінімальна і гранична максимальна ставки збору.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим в сфері оподаткування наділена наступними повноваженнями.

а) встановлювати на території Автономної Республіки Крим загальнодержавного збору - плати за користування надрами (крім плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення) в межах граничних ставок, визначених в статтях 263 та 264 ПК.

б) змінювати розміри ставки збору - плати за користування надрами (крім плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення) в межах, визначених в статтях 263 та 264 ПК.

в) приймати рішення щодо надання додаткових пільг в межах тих сум коштів, що надходять до бюджету від податків і зборів, закріплених в ст. 69 Бюджетного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України до бюджету Автономної Республіки Крим зараховуються такі види платежів як:

- фіксований податок;

- податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу, що зараховується у розмірі 30 відсотків до бюджету Автономної Республіки тощо.

Законодавець не передбачає обмежень щодо суб'єктів, які мають право звернутись до Верховної Ради АР Крим з проханням про надання їх податкової пільги. Це може бути і індивідуальний платник, і якась однорідна група платників (наприклад, ветерани праці).

Обмеження існує щодо платежів, за якими такі пільги можуть надаватись. Тобто: 1) пільга може надаватись за податком (збором), що зараховується до бюджету АР Крим; 2) пільга надається в межах сум, що зараховуються по даному податку (збору) до бюджету АР Крим, відповідно до показників бюджету АР Крим на відповідний рік.

Зважаючи на вищевикладене, пільги потрібно переглядати щорічно, виходячи із затвердженого на відповідний рік бюджету АР Крим.

3. Повноваження сільських, селищних та міських рад щодо податків і зборів.

Встановлення місцевого податку та збору здійснюється сільськими, селищними та міськими радами шляхом прийняття відповідного рішення. Вказані органи місцевого самоврядування мають право встановлювати лише ті податки, які входять до переліку податків (зборів) затвердженого Верховною Радою України та включеного до ст. 10 ПК України.

Обов'язковою вимогою при встановленні місцевого податку (збору) є визначення його основних елементів - об'єкту оподаткування, платників податку (збору), розмір ставки податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. При встановленні вказаних вище елементів сільська, селищна чи міська ради повинні враховувати вимоги щодо цих елементів, які містяться в ПК, а саме в нормах, якими врегульовано справляння даних платежів. Тобто встановлюються в рішенні органу місцевого самоврядування розміри ставок податку (збору), виходячи з граничних їх розмірів, визначених у відповідних статтях ПК.

Прийняте рішення у десятиденний строк з дня оприлюднення надсилається до органів державної податкової служби за місцем обліку платників податків.

Офіційне оприлюднення рішення здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування не пізніше ніж до 15 липня року, що передує року (бюджетному періоду), з якого планується запроваджуватися справляння даного податку (збору). Законодавець застерігає, що в разі не дотримання цієї вимоги, справляння податку (збору) може здійснюватися лише через рік - не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В Перехідних положеннях ПК, не міститься жодних застережень щодо особливостей строків при запровадження місцевих податків та зборів у 2011 році. Однак п. 5 Розділу XIX "Прикінцевих положень" ПК зазначається, що органи місцевого самоврядування повинні у місячний термін з дня набрання чинності ПК забезпечити прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів. В місті Києві зазначені рішення були ухвалені Київською міською радою 30 грудня 2010 року за N 573/5385.

З 1 січня 2012 року набуде чинності рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629, яким було затверджено Положення про туристичний збір, Положення про збір за місце для паркування транспортних засобів у м. Києві, Положення про збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Що стосується Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке було затверджене вказаним вище рішенням Київської міської ради, то воно набуде чинності з 1 липня 2012 року (відповідно до пункту 1 Розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України).

Як уже зазначалось в коментарі до ст. 10 ПК місцеві податки поділяються на загальнообов'язкові та факультативні. До загальнообов'язкових належать податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (справляння податку запроваджується з 1 липня 2012 року); єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Це платежі, встановлення та справляння яких є обов'язковим на території усієї України.

В пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК запроваджено новацію щодо загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, яка раніше не передбачалась податковим законодавством України. Якщо органи місцевого самоврядування (сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.

Подібна норма міститься і в п. 5 Розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК відповідно до якого, загальнообов'язкові місцеві податки та збори, в разі їх не встановлення у вказаному вище порядку, справляються за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів.

Ще однією новацією даного Кодексу є закріплення заборони органам місцевого самоврядування встановлювати індивідуальні пільги.