Стаття 13. Усунення подвійного оподаткування

13.1. Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

13.2. При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

13.3. Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

13.4. Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

13.5. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

 

Коментар:

 

 

1. Норми коментованої статті поширюються лише на резидентів - платників податків. До резидентів належать:

а) резидент - це фізична особа, яка, по-перше, має місце постійного проживання в Україні. Якщо крім України, особа має постійне місце проживання і в інших державах, то вона, по-друге, вважається резидентом тої держави, де знаходиться центр її життєвих інтересів. Центр життєвих інтересів особи визначається, виходячи з таких критеріїв, як місце постійного проживання членів сім'ї такої особи; місце реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо особа не має постійного місця проживання у жодній державі, а також не можливо визначити країну - центр її життєвих інтересів, то, по-третє, особа є резидентом України при умові, що вона проживала в Україні не менш як 183 дні протягом податкового року включаючи день приїзду та від'їзду.

Якщо не можливо з'ясувати резидентський статус особи за попередніми трьома підставами, то фізична особа з метою оподаткування в Україні буде визначатись як резидент, при умові, що вона є громадянином України.

б) резидент - це юридична особа та її відокремлені особи, які утворені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

2. Зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження податковим органом відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку (із зазначенням суми сплаченого податку чи збору, бази оподаткування, об'єкта оподаткування) за наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

3. Україна, як самостійна незалежна держава, підписала цілу низку двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, набули чинності відповідні міжнародні договори укладені з Австрією (20 травня 1999 р.), Азербайджаном (3 липня 2000 р.), Алжиром (1 липня 2004 р.), Бельгією (25 лютого 1999 р.), Білорусією (30 січня 1995 р.), Болгарією (3 жовтня 1997 р.), Бразилією (24 квітня 2006 р.), Великою Британією (11 серпня 1993 р.), В'єтнамом (19 листопада 1996 р.), Вірменією (19 листопада 1996 р.), Грецією (26 вересня 2003 р.), Грузією (1 квітня 1999 р.), Данією (21 серпня 1996 р.), Єгиптом (27 лютого 2002 р.), Естонією (24 грудня 1996 р.), Ізраїлем (20 квітня 2006 р.), Індією (31 жовтня 2001 р.), Індонезією (9 листопада 1998 р.), Іраном (21 липня 2001 р.), Ісландією (9 жовтня 2008 р.), Італією (25 лютого 2003 р.), Йорданією (23 жовтня 2008 р.), Казахстаном (14 квітня 1997 р.), Канадою (22 серпня 1996 р.), Киргизстаном (1 травня 1999 р.), Китаєм (18 жовтня 1996 р.), Республікою Корея (19 березня 2002 р.), Кувейтом (22 лютого 2004 р.), Латвією (21 листопада 1996 р.), Ліваном (6 вересня 2003 р.), Лівією (31 січня 2010 р.), Литвою (25 грудня 1997 р.), Македонією (23 листопада 1998 р.), Марокко (18 лютого 2009 р.), Молдовою (27 травня 1996 р.), Монголією (3 листопада 2006 р.), Нідерландами (2 листопада 1996 р.), Норвегією (18 вересня 1996 р.), Об'єднаними Арабськими Еміратами (9 березня 2004 р.), Південно-Африканською Республікою (23 грудня 2004 р.), Польщею (11 березня 1994 р.), Португалією (11 березня 2002 р.), Російською Федерацією (3 серпня 1999 р.), Румунією (17 листопада 1997 р.), Сирією (4 травня 2004 р.), Сінгапуром (18 грудня 2009 р.), Словаччиною (22 листопада 1996 р.), Словенією (25 квітня 2007 року), США (5 червня 2000 р.), Таджикистаном (1 червня 2003 р.), Таїландом (24 листопада 2004 р.), Туреччиною (29 квітня 1998 р.), Туркменістаном (21 жовтня 1999 р.), Угорщиною (24 червня 1996 року), Узбекистаном (25 липня 1995 р.), Фінляндією (14 лютого 1998 р.), Францією (1 листопада 1999 р.), ФРН (4 жовтня 1996 р.), Хорватією (1 червня 1999 р.), Чехією (20 квітня 1999 р.), Швейцарією (26 лютого 2002 р.), Швецією (4 червня 1996 р.). У відносинах із Сербією та Чорногорією застосовують Конвенцію з Союзною Республікою Югославією про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи  і капітал, підписану 22 березня 2001 р., яка набула чинності 29 листопада 2001 р.

При укладенні двосторонніх конвенцій про уникнення подвійного оподаткування Українська держава враховує, по-перше, вимоги українського законодавства, по-друге, використовує базову модель Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) відносно податків на доходи і на капітал.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Станом на 1 січня 2009 року вони діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією та Японією.

Головна мета укладення подібних договорів (конвенцій) - не допустити подвійного оподаткування одного і того ж доходу. Доходи платника від певного виду діяльності оподатковуються або в країні походження доходів, або в країні, резидентом якої є платник податку.

4. Законодавець розрізняє два порядки обчислення податків:

1) для фізичних осіб - резидентів;

2) для усіх інших платників - резидентів, відмінних від платника - фізичної особи.

5. Для фізичної особи - резидента перерахунок податків з урахуванням доходів, одержаних поза межами України, здійснюється виходячи з загального річного оподатковуваного доходу, складовою якого є доходи з походженням з-за меж України. Тобто, фізична особа, яка протягом року отримувала іноземні доходи, повинна включити їх до своїх загальних річних оподатковуваних доходів, подавши до органу державної податкової служби річну податкову декларацію.

Порядок формування річного оподатковуваного доходу фізичної особи закріплено в розділі IV ПК. Особливої уваги заслуговують:

- ст. 164 ПК, в якій визначено засади формування бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб (див. коментар до ст. 164);

- ст. 165 ПК, в якій міститься перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу (див. коментар до ст. 165);

- п. 170.11 ст. 170 ПК, в якому визначено порядок оподаткування іноземних доходів, одержаних фізичною особою;

- перелік доходів, що не підлягають оподаткуванню відповідно до чинних в Україні двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування.

У поданій до органу державної податкової служби податковій декларації вказується сума податків, сплачених фізичною особою за кордоном.

Якщо відповідно до чинного в Україні договору про уникнення подвійного оподаткування платнику податку надано право зменшити суму річного податкового зобов'язання на зазначену у декларації суму сплачених за кордоном податків, таке зменшення буде здійснено за умови подання підтверджуючих документів щодо сплати зазначених податку.

Не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку:

1) податки на капітал, податки на майно;

2) поштові податки;

3) податки на реалізацію (продаж);

4) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків, чи вважаються окремими податками згідно до законодавства іноземних держав.

6. При обчисленні податку на прибуток підприємств, а саме - при визначенні:

1) об'єкту оподаткування,

2) бази оподаткування,

юридичні особи та інші платники - резиденти цього податку враховують доходи, які було отримано ними з походженням за межами України.

Розрахунок цих показників здійснюється із урахуванням:

- положень розділу III ПК "Податок на прибуток підприємств";

- двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Платнику необхідно надати письмове підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати за кордоном податку на прибуток. Суми податку, сплаченого за кордоном платником - резидентом, будуть зараховані йому під час розрахунку та сплати податку на прибуток в Україні (див. коментар до ст. 161 ПК).