Мы ВКонтакте

Стаття 26. Базова (основна) ставка податку

26.1. Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

26.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

 

Коментар:

 

Коментованою статтею введено поняття "базова (основна) ставка", яка розглядається як один із видів ставок податку.

Ставка податку - це розмір податкових нарахувань відносно одиниці, взятої за основу виміру бази оподаткування, у процентах чи абсолютній сумі. Базовою є ставка податку, яка застосовується до бази оподаткування без урахування особи платника та виду діяльності.

Будь-який податок (збір) обов'язково повинен включати такий елемент як ставку. Ця вимога сформульована в пп. 7.1.4 п. 7.1 ст. 7 ПК. Тобто, базова (основна) ставка є в структурі кожного податку (збору).

Більшість податків (зборів) в своїй структурі мають лише базову (або базові) ставку. Слід враховувати, що законодавець в п. 26.2 коментованої статті вказує на можливість використання в правовому регулюванні податку кількох базових ставок. Наприклад, при справлянні ПДВ як про базову слід говорити не лише про ставку 20 %, а й про ставку 0 %. Різні об'єкти ПДВ передбачають застосування різних базових ставок. Усі ставки, які застосовуються при оподаткуванні акцизним податком підакцизних товарів, є базовими ставками. При справлянні податку на доходи фізичних осіб базова ставка складає 15 %.

Для застосування інших ставок законодавець називає ряд умов (отримання доходів з певного джерела, здійснення окремих видів діяльності тощо). Законодавець не формулює назви ставок, які застосовуються поряд з базовою (основною) ставкою, тобто є додатковими. В юридичній літературі додаткові ставки отримали назву - "знижена ставка податку" та "підвищена ставка податку" (Див.: Фінансова енциклопедія. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - с. 382)