Мы ВКонтакте

Стаття 250. Порядок подання податкової звітності та сплати податку

250.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

250.2. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації:

250.2.1. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;

250.2.2. за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем перебування такого податкового агента на податковому обліку в органах державної податкової служби;

250.2.3. за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової служби.

250.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

250.4. Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки до 1 грудня року, що передує звітному, подає до органу державної податкової служби переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, у результаті діяльності яких утворилися, утворюються або можуть утворитися радіоактивні відходи та які тимчасово зберігають такі відходи понад установлений особливими умовами ліцензії строк, а також направляє інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

250.5. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

250.6. Платники податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, перераховують суми податку до державного бюджету, які використовуються відповідно до Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. За рішенням платника податку сума податку може сплачуватися щомісяця в розмірі однієї третьої частини планового обсягу за квартал із перерахунком за результатами базового податкового (звітного) періоду.

250.7. Звітність про фактичні обсяги радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал (включаючи вже накопичені до 1 квітня 2009 року), та фактичні обсяги радіоактивних відходів, які зберігаються у виробника таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, погоджується органом державної санітарно-епідеміологічної служби та органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Вимоги щодо строків подання та змісту зазначеної звітності встановлюються особливими умовами ліцензії. Копії звітності подаються платниками податків разом з податковою декларацією.

250.8. Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

250.9. Якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

250.10. У разі якщо:

250.10.1. платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов'язаний подати до відповідного органу державної податкової служби за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об'єкта окремо;

250.10.2. платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник податку може подавати до відповідного органу державної податкової служби одну податкову декларацію податку за такі джерела забруднення;

250.10.3. платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради).

250.11. Контроль за тимчасовим зберіганням радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк здійснюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки та органом державної санітарно-епідеміологічної служби.

250.12. Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу державної санітарно-епідеміологічної служби та органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів радіоактивних відходів.

 

Коментар:

 

Докладніше про податковий період див. ст. ст. 33, 34 ПКУ та коментар до них.

Про подання податкової декларації див. ст. 46, 48, 49 та коментар до них.

Цим підпунктом встановлюється обов'язок сплати збору за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти та розміщення відходів за місцем розташування цих об'єктів. Таким формулюванням досягається справедливий розподіл між вигодами та втратами між відповідними регіонами. Регіон, який зазнає відповідного забруднення чи на чиїй території розташовані відходи (які створюють підвищений екологічний ризик), повинен отримувати і суми екологічного податку.

Цими пунктами встановлено взаємодію між органами Державної податкової служби України та територіальними органами охорони навколишнього природного середовища чи Державної інспекції ядерного регулювання України. В юридичній літературі було оцінено негативно розподіл повноважень щодо контролю за обчисленням податку між декількома органами. Зокрема, Т. В. Петрова стверджує про те, що "параметри забруднення як розмір платіжної бази визначаються суб'єктом не самостійно, в адміністративному порядку - через встановлення нормативів забруднення ... та надання дозволів (ліцензій) органами державного екологічного контролю. Все це ще раз підтверджує думку про єдність фінансового і екологічного контролю в механізмі функціонування плати за забруднення"1. На думку вченої, "розподіл контрольних функцій між двома відомствами може привести до відсутності контролю як такого"2. Саме ці обставини і послужили підставами для висновку про необхідність збереження за платою за забруднення властивостей екологічного платежу, який не є податком3.

____________
1 Петрова Т. В. Правовые проблемы правового механизма охраны окружающей среды. - М.: Издательство "Зерцало", 2000. - С. 116.

2 Петрова Т. В. Правовые проблемы правового механизма охраны окружающей среды. - М.: Издательство "Зерцало", 2000. - С. 116.

3 Петрова Т. В. Правовые проблемы правового механизма охраны окружающей среды. - М.: Издательство "Зерцало", 2000. - С. 116.

На наш погляд, відсутні будь-які підстави стверджувати про неможливість брати участь двох і більше органів в адмініструванні екологічного податку чи плати за забруднення навколишнього середовища. Варто зазначити, що екологічний податок є далеко не єдиною сферою, яка вимагає спільної участі декількох органів. Наприклад, завдання забезпечення екологічної безпеки у своїй переважній більшості виконує не Мінекоресурсів, а МОЗ. Таким чином, необхідність взаємодії двох органів в адмініструванні екологічного податку не свідчить про необхідність перетворення його з податку на платіж своєрідної правової природи.

Коментованому пункту притаманна достатня гнучкість, яка не завжди характерна для нормативно-правових актів, які визначають об'єкт оподаткування. Мається на увазі положення п. 12 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 року N 1218 (далі - Порядок 1218), якою власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року зобов'язані подати до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. При чому прямої відповіді на питання про те, чи можуть ці суб'єкти подати заяву на отримання дозволу на розміщення відходів у разі, якщо підприємство було зареєстровано після 1 червня, Порядок 1218 не містить. Лише системне тлумачення положень ст. 42 Конституції України, абзаців 3 і 7 ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, про те, що обмеження підприємницької діяльності можуть бути встановлені лише законом, дозволили тлумачити положення Порядку 1218 таким чином, за якого дозволяється видавати дозволи у зазначеній вище ситуації.

Коментований пункт містить механізм внесення змін до відомостей про склад осіб, які отримали дозвіл на розміщення відходів чи здійснюють інші оподатковувані екологічним податком види діяльності.

Розподіл коштів від сплати екологічного податку буде здійснюватися відповідно до п. 51 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року N 2456-VI4. Згідно з цим пунктом екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у таких пропорціях:

____________
4 Офіційний вісник України. - 2010. - N 59. - Ст. 2047.

1) до спеціального фонду державного бюджету:

у 2011 - 2012 роках - 30 відсотків;

у 2013 році - 53 відсотки, з них 33 відсотки із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

з 2014 року - 65 відсотків, з них 50 відсотків із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) до спеціального фонду місцевих бюджетів:

у 2011 - 2012 роках - 70 відсотків, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

у 2013 році - 47 відсотків, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 33,5 відсотка, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 13,5 відсотка, бюджетів міст Києва та Севастополя - 47 відсотків;

з 2014 року - 35 відсотків згідно з пунктом 10 частини другої статті 69 цього Кодексу.

Кошти від екологічного податку, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, спрямовуються до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами, який є складовою частиною Державного бюджету України, та мають постійне (багаторічне) бюджетне призначення (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.95 року N 255/95-ВР).

Порядок використання коштів Державного фонду поводження з радіоактивними відходами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 473.