Мы ВКонтакте

Стаття 273. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

273.1. Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

273.2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються:

273.2.1. за сільськогосподарські угіддя - відповідно до статті 272 цього Кодексу;

273.2.2. за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, - відповідно до статей 276 і 280 цього Кодексу.

 

 

Коментар:

до пункту 273.1 статті 273 Податкового кодексу України

Під землями лісогосподарського призначення слід розуміти ділянки, згадані у ст. 55 ЗКУ, а також ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛКУ). Відповідно до останньої "[д]о земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства".

Наведене визначення (як і визначення ч. 1 ст. 55 ЗКУ) "розпадається" на дві частини: до земель лісогосподарського призначення відносяться лісові та нелісові землі (ділянки), і сам в залежності від віднесення земельної ділянки до певного із наведених різновидів відрізняється режим оподаткування. Поняття лісових та нелісових земель дано в п. 14.1.98 та п. 14.1.119 ст. 14 ПКУ відповідно, проте вони не інформативні.

Поняття "земельна лісова ділянка" розкривається у ст. 1 ЛКУ: це "земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства".

У свою чергу, зміст поняття "лісовий фонд" (вжите у визначенні земельної лісової ділянки) визначається у ст. 1 ЛКУ як "[у]сі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них".Легальне поняття лісу наведене у цій же ст. 1 ЛКУ (щодо винятків з правила визначення лісу див. ст. 4 ЛКУ, ч. 2 ст. 55 ЗКУ).

Склад нелісових земель визначений безпосередньо ч. 1 ст. 5 ЛКУ: це землі, "зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства."

Щодо порядку сплати податку за лісові землі див. Розділ XVII ПКУ. Сума податку за лісові землі, на противагу загальному правилу, розраховується і залежить здебільшого від господарської діяльності на відповідній земельній ділянці (обсягу заготівлі деревини і т. ін.).

 

до пункту 273.2 статті 273 Податкового кодексу України

Ставки податку за одиницю площі нелісових земель у коментованій статті диференціюються відповідно:

До режиму оподаткування сільськогосподарських угідь (ст. 272 ПКУ). Йдеться про земельні ділянки, віднесені відповідно до даних державного земельного кадастру та правопосвідчуючого документа до земель лісогосподарського призначення, які є нелісовими землями і за складом угідь (відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) обліковуються як сільськогосподарські угіддя незалежно від знаходження в межах чи за межами населених пунктів.

Щодо режиму оподаткування нелісових лісогосподарських земель, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами та розташовані в межах населених пунктів (ст. 276 ПКУ), то ставки диференціюються за правилом, до якого відсилає п. 1 ст. 276 ПКУ. Так, при відсутності грошової оцінки відповідних земель застосовуються ставки, передбачені ст. 275 ПКУ.

При наявності грошової оцінки таких земель ситуація є дещо складнішою: п. 1 ст. 276 визначає, що податок справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 ПКУ. В свою чергу, у ст. 274 ПКУ закріплено ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, "... за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу".

На перший погляд, виникає питання можливості застосування ст. 274 для розрахунку ставки. Адже диспозиція ст. 274 ПКУ передбачає, що ставка податку встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених, зокрема, у ст. 273 ПКУ. Може здатись, що дана норма у розглядуваному випадку застосуванню не підлягає. Втім, на наш погляд, посилання на ст. 274 використовується лише для використання правила обчислення суми: "у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки". Таким чином, остаточний розрахунок суми податку для нелісових угідь земель лісогосподарського призначення, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами та розташовані в межах населених пунктів, які мають грошову оцінку, буде таким: сума податку = 3 % від суми, що складає 1 % від нормативної грошової оцінки земель.

У випадку розташування нелісових угідь, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, поза межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, застосовуються ставки, визначені п. 2 ст. 280 ПКУ.