Мы ВКонтакте

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

275.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб

Ставка податку, гривень за 1 кв. метр

Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

До 3

0,26

 

Від 3 до 10

0,52

 

Від 10 до 20

0,84

 

Від 20 до 50

1,3

1,2

Від 50 до 100

1,57

1,4

Від 100 до 250

1,83

1,6

Від 250 до 500

2,09

2

Від 500 до 1000

2,61

2,5

Від 1000 і більше

3,66

3

 

275.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 275.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

275.2.1. на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

275.2.2. на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

275.2.3. на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

275.2.4. на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;

275.2.5. у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

275.2.6. на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

 

275.3. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

275.3.1. рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 цього Кодексу.

 

Коментар:

 

до пункту 275.2 статті 275 Податкового кодексу України

У пункті 275.2 коментованої статті йдеться про спеціальні ставки, що застосовуються по відношенню до населених пунктів, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних. Маємо наголосити, що формально йдеться не про населені пункти, оголошені курортами у встановленому законодавством порядку, а саме про перелік, визначений КМУ.

Так, рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України, а про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення - обласні та прирівняні до них ради (ст. 11 ЗУ "Про курорти"). На противагу згаданий перелік затверджено з аналогічною метою відповідно до ст. 7 нечинного сьогодні ЗУ "Про плату за землю" постановою КМУ від 28 грудня 1996 р. N 1576 "Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних".

Наведена постанова вирішує ще одне питання, котре виникає з аналізу змісту коментованої статті - які курорти слід відносити до курортів на південному, південно-східному, західному узбережжі АРК і т. д. з метою визначення конкретної ставки відповідно до підпунктів п. 275.2.

 


до пункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України

Передбачена коментованим пунктом диференціація ставок земельного податку відповідними місцевими радами може мати місце як в сторону збільшення (не перевищуючи трьохкратного розміру ставок, визначених коментованою нормою), так і в сторону зменшення.

Як приклад збільшення ставок можна навести рішення Київради від 25.12.2008 N 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", відповідно до якого 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Щодо зменшення визначених законом ставок див., наприклад, рішення Хмельницької міської ради від 15.12.2010 р. N 28 "Про застосування понижуючого коефіцієнту до ставок земельного податку та орендної плати в I кварталі 2011 року", відповідно до якого застосовано понижуючий коефіцієнт 0,47 до ставок земельного податку та орендної плати.

У правозастосовчій практиці виникають питання щодо того, як повинні застосовуватися положення Закону у випадках, коли встановлення зниженої чи підвищеної ставки пов'язується із певним об'єктом (будівлею, спорудою тощо), розміщеним на земельній ділянці (див., напр., пункт 276.1 ст. 276 ПКУ); чи повинна знижена чи підвищена ставка застосовуватися виключно щодо частини земельної ділянки під плямою забудови, чи вона повинна застосовуватися щодо земельної ділянки в цілому? На наш погляд, ставка повинна застосовуватися щодо усієї земельної ділянки, якщо ця земельна ділянка призначена саме для розміщення відповідного об'єкта. Такою є і позиція органів державної податкової служби (див., зокрема, лист ДПА України від 28.03.2003 N 3194/6/15-4416).