Мы ВКонтакте

Стаття 301. Платники податку

301.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У селекційних центрах, на підприємствах (в об'єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об'єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів'я тварин.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

особу, утворену шляхом перетворення.

301.2. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

301.3. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

301.4. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

301.5. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

301.6. Не може бути зареєстрований як платник податку:

301.6.1. суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

301.6.2. суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

301.6.3. суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

 

Коментар:

 

З метою підтримки сільськогосподарських виробників та стимулювання розвитку сільського господарства в Україні Податковим кодексом України передбачається справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

До прийняття Кодексу існував єдиний (фіксований) сільськогосподарський податок, що відносився до спеціальної системи оподаткування. Цей податок з'явився на початку 1998 р. та його справляння передбачалося у грошовій або натуральній формі та запроваджувалось у порядку експерименту не на всій території України, а лише в кількох районах: Глоблинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області, Ужгородському районі Закарпатської області (Закон України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" від 15.01.98 р. N 25/98-ВР). Починаючи з 1 січня 1999 р. справляння фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється на всій території України.

Зазначимо, що в історії становлення системи оподаткування України відомий єдиний випадок сплати податку в натуральній формі. Спочатку платники єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників мали право вибору форми його сплати: або грошовими коштами, або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції заготівельним і переробним підприємствам і організаціям, з якими районна адміністрація мала укладати угоди. У разі сплати даного податку у натуральній формі кількість сільськогосподарської продукції, що поставлялася в його рахунок, визначалася виходячи з нарахованої до сплати в звітному періоді суми такого податку і договірної ціни (але не нижче біржової ціни за винятком витрат, пов'язаних із прийманням продукції) на продукцію, що поставлялася в рахунок сплати податку на дату проведення оплати.

Зазначимо, що на сьогодні сільськогосподарські виробники не мають можливості вибору загального чи спеціального податкового режиму.

Відповідно до Податкового кодексу України фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Даний податок належить до загальнодержавних податків, тобто таких, що є обов'язковими до сплати на усій території України.

На сьогодні фіксований сільськогосподарський податок разом з єдиним податком складають зміст спеціальних податкових режимів, що встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Податковим кодексом України.

Спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, що втілюється в особливому порядку визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів (стаття 11 Кодексу).

Визначення сільськогосподарського товаровиробника для цілей глави 2 розділу XIV Кодексу наведено в статті 14, пп. 14.1.235 п. 14.1. Під ним розуміється юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Відповідно платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути також суб'єкти, які займаються виловом риби у внутрішніх водоймах (рибгоспи).

Відповідно до Закону України "Про племінну справу у тваринництві" від 15.12.93 N 3691-XII племінна справа - це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. Суб'єктами племінної справи у тваринництві є:

1) власники племінних (генетичних) ресурсів;

2) підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами та надають послуги, пов'язані з племінною справою у тваринництві;

3) власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Згідно з нормами ст. 1 зазначеного Закону племінними та (генетичними) ресурсами є тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, які мають племінну (генетичну) цінність.

Правовий статус суб'єктів, які займаються виловом риби у внутрішніх водоймах (рибгоспи), врегульований Законом України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 N 2894-III.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України.

До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов'язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

Під сільськогосподарською продукцією розуміється продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

При цьому під часткою сільськогосподарського товаровиробництва розуміється питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, так само як і новоутворені, в рік створення платниками податку не можуть бути (оскільки не можуть підтвердити напрям своєї діяльності). На сплату фіксованого сільськогосподарського податку вони можуть перейти лише з 1 січня наступного року, за умови підтвердження необхідної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України припинення юридичної особи може здійснюватися в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, внаслідок чого до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Визначення податкового боргу подано у статті 14, пп. 14.1.175 п. 14.1 Кодексу. Під ним розуміється сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджена платником або узгоджена в порядку апеляційного оскарження, не сплачена в установлений строк.

Нормами даної статті установлена мінімальна величина частки сільськогосподарського товаровиробництва (75 %), що дає право на застосування спеціального режиму, та встановлено період, за який вона повинна розраховуватися (попередній рік).

Порядок списання безнадійного податкового боргу визначається ст. 101 Кодексу. Під терміном "безнадійний податковий борг", відповідно до норм цієї статті, розуміється, зокрема, й податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Слід відмітити, що новелою Податкового кодексу України є норма статті 308, пп. 308.5. З огляду на те, що сплата фіксованого сільськогосподарського податку пов'язана зі специфікою сільськогосподарського виробництва, яка залежить, у тому числі, від природно-кліматичних умов вирощування сільгосппродукції, на випадок виникнення форс-мажорних обставин у попередньому податковому році, коли платники податку не можуть виконати вимогу щодо 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва через виникнення обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати вказаний поріг.

Отже, сплата фіксованого сільськогосподарського податку має низку переваг порівняно із загальною системою оподаткування. Серед них необхідно відмітити зменшення кількості податків і зборів, що сплачуються. Це, в свою чергу, істотно полегшує ведення податкових обліку і звітності та не вимагає додаткових знань у галузі оподаткування.

Платниками даного податку можуть бути лише юридичні особи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності не мають права бути суб'єктами фіксованого сільськогосподарського податку.

Лист ДПА України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 23.12.2010 р. N 28601/7/15-0717ф.