Мы ВКонтакте

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Коментар:

Частина 1 коментованої статті фактично встановлює в загальних рисах зміст Сімейного кодексу України. Частково положення ч. 1 коментованої статті дублюють ст. 2 СК щодо визначення кола суспільних відносин, що регулюються Сімейним кодексом. Сімейні правовідносини за своєю суттю є цивільними, оскільки відповідають ознакам цивільних відносин, встановлених ст. 1 ЦК України. Тобто це особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (детально див. коментар до ст. 1 Цивільного кодексу України). Особливістю саме сімейно-правового регулювання є визначений склад учасників особистих немайнових та майнових сімейних відносин (детально див. коментар до ст. 2 СК). Також завданнями Сімейного кодексу є визначення засад шлюбу, що деталізується у Розділі 2 СК, встановлення підстав виникнення особистих немайнових та майнових прав та обов'язків подружжя, батьків, дітей та інших членів сім'ї.

Частина 2 коментованої статті визначає основні цілі, які ставляться Сімейним кодексом при регулюванні сімейних відносин. Норми частини 2 носять здебільшого декларативний характер. Хоча із тих цілей, які поставлені Сімейним кодексом, можна побачити певні концептуальні основи, програмні положення, на яких здійснюється державне регулювання сімейних відносин. Так у ч. 2 коментованої статті закріплене соціологічне розуміння сім'ї як соціального інституту. Сім'я як соціальний інститут розглядається в соціології як заснована на шлюбі або кровному спорідненні невелика група людей, члени якої пов'язані спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Однією із цілей Сімейного кодексу є зміцнення сім'ї як соціального інституту, що здійснюється в тому числі за допомогою державної охорони сім'ї, надання можливості регулювати сімейні відносини за домовленістю сторін тощо.

Метою Сімейного кодексу є також забезпечення сімейного виховання, духовного та фізичного розвитку дитини. Для реалізації цієї мети Сімейний кодекс покладає на батьків обов'язок утримувати дитину (Глава 15), визначає особисті немайнові права дитини (Глава 13). В разі відсутності у дітей батьків, такі діти можуть бути усиновлені (Глава 18), взяті у прийомну сім'ю (Глава 201) або над такими дітьми може бути встановлений патронат (Глава 20).

Разом з тим, слід зазначити, що не всі цілі, які поставлені перед Сімейний кодексом частиною 2 коментованої статті, можна досягнути за допомогою правового регулювання. Так, наприклад, почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки - це скоріше категорія моралі. Сімейний кодекс може тільки закріпити певні правові обов'язки членів сім'ї, забезпечивши можливість їх примусового виконання. Але законодавство, зокрема сімейне, не в силах вплинути на почуття.

В цілому проголошені коментованою статтею цілі Сімейного кодексу відповідають Конституції України (ст. 51) та Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, схваленій Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 року.