Мы ВКонтакте

Стаття 5. Державна охорона сім'ї

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Коментар:

Коментована стаття містить декларативні норми, закріплюючи один із найважливіших принципів сімейного права - державну охорону сім'ї. Положення частини 1 статті 5 СК дублює зміст частини 3 статті 51 Конституції України. Також загальні положення про державну охорону сім'ї містяться у Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, затвердженій Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 року N 475-XIV, та у Концепції державної сімейної політики, схваленій Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 року N 1063-XIV.

Державна охорона сім'ї перш за все полягає у створенні державою нормативної бази, відповідно до якої здійснювалася б реальна підтримка сім'ї як соціального інституту, материнства, дитинства, створювалися б економічні та соціальні умови для розвитку української сім'ї. На сьогодні, крім вищевказаних нормативних актів, в Україні діють закони України "Про охорону дитинства", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" та інші.

Матеріальна підтримка материнства та батьківства на сьогодні здійснюється шляхом забезпечення можливості жінці брати відпустку у зв'язку із вагітністю та пологами (ст. 17 Закону України "Про відпустки"), відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону України "Про відпустки"). Остання відпустка може також бути взята батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

Стаття 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлює розмір державної допомоги при народженні дитини. При отриманні допомоги слід керуватися Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який затверджено постановою КМУ від 27.12.2001 р. N 1751.

Частини 3 та 4 коментованої статті кореспондують положенням Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року. Частина 5 коментованої статті є твердженням "від зворотного", яке по суті дублює положення ч. 4 ст. 4 СК щодо права на повагу до сімейного життя. Будь-яке втручання в сімейне життя особи заборонене. Виключенням є тільки випадки, коли втручання здійснюється на підставі Конституції України та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до Конституції України.