Мы ВКонтакте

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів

1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Коментар:

Коментована стаття передбачає різноманітні форми захисту сімейних прав, серед яких відповідно до ст. 55 Конституції України основна роль належить судовому захисту. Окрім суду, органами захисту сімейних прав є органи опіки та піклування, нотаріуси. Отже, сімейні права можуть захищатися як у судовому, так і в позасудовому порядку. Субсидіарно до врегулювання аналізованих відносин можуть бути застосовані й положення ЦК України. Так, відповідно до ст. 17 ЦК України захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися Президентом України, органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування. При цьому рішення, прийняті цими органами чи посадовими особами, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Система захисних заходів у сфері сімейних відносин водночас є складовою частиною загально правового механізму захисту прав та інтересів особи.

Поняття "захист" і "охорона" деякі вчені вживають як синонімічні чи подібні за значенням. На нашу думку, захист певних прав, відносин тощо - це поняття вужче, ніж їх охорона. Так, захист сімейних прав охоплюється більш широким поняттям "охорона сімейних відносин", яка здійснюється за допомогою, в першу чергу, сімейно-правових норм, що встановлюють належність різноманітних прав суб'єктам цих правовідносин і визначають ступінь їх відокремлення, забезпечують їм умови для реалізації їхніх прав за певних умов та негативні наслідки для осіб, які порушують дані права. Охорона і захист сімейних прав та інтересів тісно пов'язані одне з одним, адже відповідний сімейно-правовий захист може здійснюватися лише у межах охоронюваних сімейних прав.

Новелою ч. 1 аналізованої статті є надання особі з 14 років права самостійно здійснювати захист свого сімейного права чи інтересу, зокрема, шляхом звернення до суду.

2. Перелік способів захисту сімейних прав та інтересів, що передбачений у коментованій статті, не є вичерпним. Суд може застосовувати способи захисту, які прямо передбачені у законі, або визначені сторонами, наприклад, у шлюбному договорі.

У даній статті передбачені такі можливі способи захисту сімейних прав:

1) Встановлення правовідносин має місце у справах про усиновлення, встановлення батьківства.

2) Примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку застосовується в аліментних правовідносинах (глави 9, 15 - 17 СК України).

3), 7) Припинення, анулювання або зміна правовідносин. Досить поширені способи захисту сімейних прав, які реалізуються здебільшого в юрисдикційному порядку, оскільки пов'язані з примусовим припиненням правовідносин, хоча не виключається і самостійне застосування їх потерпілим. Припинення (зміна) правовідносин може мати місце як спосіб захисту сімейних прав стосовно винних дій контрагента та стосовно дій без вини. Так, наприклад, примусове виділення частки із спільного майна подружжя може бути здійснене незалежно від оцінки таких дій іншим із подружжя. Анулювання сімейних правовідносин матиме місце у випадку визнання шлюбу або усиновлення недійсним та у разі виключення імені особи як матері або батька з актового запису про народження дитини.

4) Припинення дій, які порушують суб'єктивне право, полягає в тому, щоб у майбутньому припинити порушення або усунути загрозу порушення права. Цей спосіб захисту буде застосовуватися, наприклад, у випадку повернення викраденої дитини, усунення перешкод, які чинилися одному з батьків у здійсненні його права на особисте виховання дитини.

5) Відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб захисту прав застосовується тоді, коли дії, які порушують право, після правопорушення не припинилися і відповідне право може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення як у судовому, так і в позасудовому порядку. Прикладами застосування такого захисту є поновлення батьківських прав, повернення дитини, яка була відібрана від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

6) Найбільш поширеним способом захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки, а також іншими способами, передбаченими законом. Цей спосіб застосовується і у сімейних відносинах, дане положення є новелою СК України. Застосовується як у договірних, так і позадоговірних відносинах, і полягає у тому, що боржник компенсує кредиторові понесені ним збитки. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди передбачено, зокрема, у статтях 157, 159 СК України. Можливість стягнення неустойки передбачена ст. 196 СК України за прострочення сплати аліментів.

8) Визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб полягає у позбавленні у судовому порядку або в іншому порядку, визначеному законом, юридичної сили винесеного рішення, вчиненої дії або зобов'язання вказаних суб'єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного чи оспорюваного права чи законного інтересу.

Орган опіки і піклування виконує функцію захисту у разі спору між батьками щодо прізвища, імені дитини, її місця проживання тощо.

Органом, що здійснює захист сімейних прав, може виступати і нотаріус. Так, нотаріус робить виконавчий запис на договорі, в якому встановлений розмір сплати аліментів на дитину (ст. 189 СК України) або на одного із подружжя (ст. 78 СК України).

Варто також відзначити і про можливість самозахисту сімейних прав. Спеціальним порядком захисту сімейних прав та охоронюваних законом інтересів є адміністративний порядок їх захисту у випадках, прямо передбачених законом. Неюрисдикційна форма захисту сімейних прав полягає в особливих діях фізичних і юридичних осіб, що здійснюються ними самостійно, без звернення до державних та інших компетентних органів. Це є новела ЦК України, в СК України даний спосіб захисту прямо не передбачений. У ЦК РФ також введений термін "самозахист" цивільних прав. Цей термін введений і до ЦК Узбекистану (п. 3 ст. 9) та Киргизстану (ст. 14) без належного визначення цього поняття. У ЦК РФ йдеться, зокрема, про те, що "допускається самозахист цивільних прав". У ЦК України даному питанню присвячена ст. 19, в якій, зокрема, зазначається, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахист відповідно до цієї статті - це застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. І. С. Канзафарова вважає, що право на самозахист як конкретне суб'єктивне право не виникає і не існує до тих пір, поки не сталося порушення права чи не виникла реальна загроза його порушення. На її думку, воно з'являється тоді, коли вже певне суб'єктивне право (регулятивне право) "заявило" про своє буття. Характер правовідносин визначається тими можливостями, котрі існують, є в наявності. Ч. Н. Азімов вважає, що характерними ознаками самозахисту суб'єктивних цивільних прав є такі: 1) факт порушення суб'єктивного цивільного права; 2) законом або договором передбачені заходи, якими уповноважена особа має право скористатися для безпосереднього впливу на правопорушника; 3) здійснюється силами самого потерпілого; 4) застосовувані заходи не виходять за межі необхідних дій для припинення порушення і повинні відповідати йому.