Мы ВКонтакте

Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Коментар:

1. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частина перша коментованої статті встановлює загальне правило щодо незастосування до сімейних відносин позовної давності.

Водночас законодавець передбачив винятки із загального правила. Так, позовна давність застосовується у таких сімейних відносинах:

- до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК України);

- до вимог про визнання батьківства чи материнства позовна давність застосовується строком у один рік (ч. 2 ст. 129, ч. 2 ст. 139 СК України);

- також однорічний термін позовної давності встановлюється до вимог матері про внесення змін до актового запису про народження дитини (ч. 3 ст. 138 СК України).

2. Перебіг позовної давності за загальним правилом, і у сімейних відносинах у тому числі, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Між тим, СК України у певних випадках застосування позовної давності встановлює особливі правила щодо початку її перебігу. А саме:

- від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про факт батьківства, материнства (ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 139 СК України);

- від дня державної реєстрації народження дитини (ч. 3 ст. 138 СК України);

- від дня, коли особа довідалась про порушення свого права (ст. 72 СК України). У даній статті міститься вказівка на особливості застосування позовної давності при розподілі майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та порядку її обчислення. Позовна давність буде застосовуватися у такому випадку лише за умови розірвання шлюбу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Такий договір укладається у письмовій формі. Водночас договірне скорочення строку позовної давності законом забороняється (ст. 259 ЦК України). При застосуванні до сімейних відносин позовної давності будуть враховуватися загальні правила зупинення та переривання її строку. Перебіг позовної давності зупиняється у таких випадках: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час їх існування. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Також позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Заява про захист сімейного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).