Мы ВКонтакте

Стаття 39. Шлюб, який є недійсним

1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.

Коментар:

1. Частина перша - третя коментованої статті охоплює коло підстав недійсності шлюбу, за наявності яких шлюб є безспірно недійним, визнання його недійним у судовому порядку не вимагається і передбачена спрощена процедура анулювання запису про шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану за заявою заінтересованої особи.

Відповідно до частини першої коментованої статті перебування хоча б однієї особи у іншому (попередньому) зареєстрованому шлюбі, яка одночасно зареєструвала повторний шлюб, є підставою недійсності названого повторного шлюбу. Варто зазначити, що не сам юридичний факт реєстрації повторного шлюбу є підставою його недійсності. У протилежному випадку можна було б констатувати (що є невірним), що підставою недійсності повторного шлюбу є сам повторний шлюб. Підставою недійсності шлюбу, зареєстрованого з особою, яка одночасно перебуває у іншому (попередньому) зареєстрованому шлюбі, є не сам факт повторного шлюбу, а правовий наслідок порушення вимог ст. 25 СК щодо одношлюбності. Правовий наслідок порушення положень ст. 25 СК як безспірна підстава недійсності шлюбу, є необхідною та достатньою обставиною для того, щоб вважати, що шлюб є недійним. Іншими словами, повторний шлюб, у разі існування такої безспірної підстави його недійсності, як порушення вимог щодо одношлюбності, не може існувати як юридичний факт, поряд із існуванням підстави його недійсності. Зареєстрований повторний шлюб, у разі існування попереднього, відповідно до положень ч. 5 коментованої статті "стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу". Документами, що свідчать про припинення попереднього шлюбу є: свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного із подружжя, рішення суду про оголошення особи, яка була чоловіком (дружиною) померлою, рішення суду про визнання шлюбу недійним.

2. Недійним є також шлюб, який зареєстрований між особами, що є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідним братом і сестрою. Наявність родинних зв'язків, відповідно до положень ч. 2 коментованої статті, є підставою недійсності шлюбу. Утім, якщо підстава недійсності шлюбу, що визначена у ч. 1, може бути усунута припиненням попереднього шлюбу, то наявність родинних зв'язків, звичайно у разі їх об'єктивного (фізичного) існування, усунутою бути не може. Родичами про прямій лінії споріднення є особи, які походять один від одного: батьки і їх діти, дід, баба та їх внуки. Щодо поняття "рідний" брат та сестра, слід зазначити, що поняття рідні брати та сестри охоплюють споріднення як повнорідних, так і неповнорідних братів та сестер. Відповідно до положень ст. 26 СК у шлюбі між собою не можуть перебувати як повнорідні, так і неповнорідні брат та сестра. Названою статтею визначено, що повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними є брати, які мають спільну матір або спільного батька.

3. Недійним є також шлюб з особою, яка визнана у законному порядку, тобто за рішенням суду, до реєстрації шлюбу недієздатною, причому рішення суду про визнання особи недієздатною на момент реєстрації шлюбу має набути законної сили (див. ст. 236 - 241 ЦПК України). У випадку коли особа визнана недієздатною після реєстрації шлюбу, у відповідності до положень ст. 107 СК, за заявою одного із подружжя, шлюб підлягає розірванню державним органом реєстрації актів цивільного стану (див. коментар до ст. 107 СК).

4. Спрощена процедура анулювання записів про шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану, у випадках, передбачених ч. 1 - ч. 3 коментованої статті, не означає, що вона унеможливлює судовий порядок визнання шлюбу недійним у названих випадках, і має бути обов'язково застосована. Так, коли визнання шлюбу недійним породжує і може породити спір про правові наслідки визнання шлюбу недійним, особа, що уклала недійний шлюб, може звернутися до суду. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року N 9 суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

5. Частиною четвертою коментованої статті передбачено, що заяву про анулювання актового запису про шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану може подати "заінтересована особа". У даному випадку не конкретизовано законодавцем, чи мова йде про реалізацію певного інтересу даної особи, чи про його захист.

Щодо реалізації інтересу особи, що уклала недійний шлюб, слід зазначити, що при укладенні шлюбу безпосередньо реалізуються інтереси осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу. Тому варто зробити висновок, що заінтересованою особою щодо анулювання актового запису про шлюб може бути лише одна із осіб недійсного шлюбу. Поняття інтерес(си), у контексті коментованої статті, охоплює не будь-який інтерес (інтереси), що обумовлений(ні) будь-якою потребою, а саме той інтерес(си), що був(ли) наявний(ні) у однієї із осіб недійного шлюбу при укладенні шлюбу з наміром створити сім'ю. Недійний шлюб може не порушувати названий інтерес(си), а лише призводити до відсутності факту його(їх) реалізації. Підстави недійсності шлюбу, що визначені у частинах першій - третій коментованої статті, одночасно усувають реалізацію у повні мірі, та у законному порядку, інтересу особи щодо шлюбу та щодо його законних правових і фактичних наслідків. Варто зауважити, що подання однією із осіб недійсного шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану заяви про анулювання актового запису про шлюб не є заявою про захист її прав, хоча захист прав даної особи може відбуватися у порядку застосування наслідків недійсності шлюбу у судовому порядку. Визнання шлюбу недійним не є способом захисту особистих немайнових та майнових прав особи, що уклала недійний шлюб, хоча може бути способом захисту її інтересів. Отже, слід зробити висновок, що у ч. 3 ст. 39 не передбачено порядок та способи захисту інтересів та прав інших осіб, тобто осіб, що не укладали недійний шлюб. Анулювання актового запису про шлюб може лише бути (проте не завжди) способом захисту інтересу особи, що уклала недійсний шлюб. Так, якщо заяву про анулювання актового запису про шлюб до органів реєстрації актів цивільного стану подає особа, що уклала шлюб, одночасно перебуваючи у іншому зареєстрованому шлюбі, то очевидно, що у такому разі актовий запис про шлюб буде скасований, проте не у зв'язку порушення інтересів заявника. Якщо у вищенаведеній ситуації заяву про скасування актового запису про шлюб подасть особа, яка не знала про перебування іншої особи недійсного шлюбу у іншому зареєстрованому шлюбі, то, у такому разі, можна говорити про захист інтересів цієї особи щодо укладення законного шлюбу. Водночас як у наведеному прикладі, так і у випадках передбачених у ч. 2, 3 ст. 39 СК, заявник, подаючи заяву про скасування актового запису про шлюб, не повинен наводити державному органу реєстрації актів цивільного стану докази порушення недійним шлюбом своїх інтересів. У разі, коли заявник у силу положень закону має доводи факти порушення свого інтересу або права суб'єктом визнання шлюбу недійним, є і може бути лише суд (ст. ст. 40, 41 СК).

Щодо захисту прав осіб, що уклали недійсний шлюб. Захист прав осіб, що уклали недійний шлюб, відбувається не шляхом визнання шлюбу недійним, а у зв'язку із визнанням шлюбу недійним. Причому захист прав названих осіб може відбутися лише у судовому порядку і шляхом застосування визначених СК наслідків недійсності шлюбу (див. коментар до ст. ст. 45, 46 СК).

Щодо захисту прав та інтересів осіб, що не брали участь в укладенні недійного шлюбу, слід зазначити, що органи реєстрації актів цивільного стану не уповноважені, з метою захисту прав та інтересів названих осіб, визначати їх права та інтереси та відповідно, не уповноважені встановлювати факти їх порушення, а отже і застосовувати способи захисту названих прав та інтересів, які мають бути відповідними змісту порушеного права та інтересу. СК України у ст. 18 передбачає лише захист сімейних прав та інтересів, лише учасником сімейних відносин, лише свого права та інтересу, і лише у судовому порядку. Захист прав та інтересів осіб, що не укладали недійний шлюб, не можна ототожнювати із захистом сімейних прав у порядку ст. 18 СК, так як їх права та інтереси, що були порушені у зв'язку із реєстрацією недійсного шлюбу, не завжди є "сімейними правами".

Анулювання актового запису про шлюб, у спрощеному порядку, може відбутися лише коли "заінтересованою особою" є одна із сторін недійного шлюбу, а сам характер спрощеної процедури, який застосовується коли шлюб є недійсним у безспірному порядку, не може усувати будь-які спори, що пов'язані із порушенням прав та інтересів, як осіб недійного шлюбу, так і інших осіб. Необхідно відмежовувати поняття "заінтересована особа" і поняття "особа, інтерес якої порушений". У контексті коментованої статті заінтересована особа, що подає заяву у порядку п. 3 ст. 39 СК, не зобов'язана державному органу реєстрації актів цивільного стану доводити факти порушення свого інтересу фактом укладення недійсного шлюбу, з метою анулювання актового запису про шлюб. У разі існування підстав, передбачених частиною першою - третьою коментованої статті, достатньо лише: 1) входити до кола заінтересованих осіб; 2) навести докази існування підстав недійсності шлюбу визначених у частині 1 - 3 ст. 39 СК. За логікою будь-які інші особи, що не є чоловіком або жінкою, які зареєстрували недійний шлюб, тобто ті особи, які не укладали недійний шлюб, не можуть подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про скасування актового запису про шлюб без доказів порушення свого права та інтересу фактом укладення такого шлюбу, пославшись лише на підстави його недійсності. Інші особи, права яких порушено у зв'язку із реєстрацією недійсного шлюбу, можуть подати позов і про визнання шлюбу недійним і про захист порушених прав лише до суду.

6. У ч. 5 коментованої статті передбачено, що повторний шлюб особи, яка вже перебуває у шлюбі, стає дійним з моменту припинення попереднього шлюбу. Зміст даної норми дає підстави констатувати, що у разі існування підстав недійсності шлюбу, що визначені у ч. 1 - ч. 3 ст. 39 СК, визнання шлюбу, на який розповсюджується дія визначених підстав його недійсності, недійсним судом чи органом реєстрації актів цивільного стану не вимагається. Такий висновок дає зробити положення диспозиції ч. 5 ст. 39 СК, відповідно до якого "повторний шлюб (тобто недійний шлюб) стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу". Іншими словами повторний шлюб, до моменту припинення попереднього шлюбу, не є дійним. Сам факт реєстрації шлюбу, у випадку існування безспірних підстав його недійсності, не визначає його дійсність та не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 21 СК проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Такий зміст ч. 5 коментованої статті практично унеможливив правову ситуацію, коли особа може перебувати одночасно у двох дійних шлюбах. Існування одночасно двох зареєстрованих шлюбів у відношенні однієї особи, враховуючи зміст ч. 5 ст. 39 СК, не дає одночасно можливості констатувати їх одночасну дійсність. У контексті ч. 5 ст. 39 СК факт та момент припинення переднього шлюбу є підставою та моментом набуття повторним шлюбом певної особи дійсності. Отже, юридичним фактом, що утворює правовідносини подружжя на підставі повторного шлюбу, у разі одночасного існування попереднього, є не реєстрація повторного шлюбу, або юридичний факт припинення попереднього шлюбу. Саме юридичний факт припинення попереднього шлюбу є підставою виникнення прав та обов'язків подружжя. Специфіка виникнення юридичного факту припинення, зокрема попереднього, шлюбу залежить від підстав припинення шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок смерті одного із подружжя або оголошення його померлим. Частиною 2 названої статті також визначено, що шлюб припиняється в наслідок його розірвання. У разі припинення шлюбу у зв'язку із смертю одного із подружжя шлюб є відповідно припиненим із моменту фактичної смерті, а у разі оголошення одного із подружжя померлим, що відбувається судовим рішенням у порядку окремого провадження, шлюб є припиненим з моменту набуття рішенням законної сили (ст. ст. 246 - 250 ЦПК). СК України визначає момент припинення шлюбу у разі його розірвання. Відповідно до ч. 1 ст. 114 СК у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення відповідної постанови. Частиною 2 ст. 114 СК визначено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Частина 5 коментованої статті, визначаючи співвідношення між юридичною силою двох шлюбів, попереднього та повторного однієї і тієї ж особи, водночас не визначає співвідношення між двома актами реєстрації попереднього та повторного шлюбів, однієї ж і тієї особи, що виправдано викликає критичну реакцію на положення названої коментованої норми. Підставами такої критики є теза про те, що одночасна реєстрація двох шлюбів, попереднього та повторного, створює видимість юридичного існування одночасно двох шлюбів, а щодо недійсності або навпаки набуття дійсності повторним шлюбом, у разі існування попереднього, може існувати правовий спір. Така критика є досить виправданою з точки зору того, що у СК України немає загальних та спеціальних норм щодо визначення юридичних фактів, які породжують права та обов'язки учасників сімейних відносин та відповідно визначають співвідношення між юридичними фактами у сімейному праві. Так, припинення попереднього шлюбу є юридичним фактом, який породжує інший юридичний факт набуття дійсності шлюбом, який є зареєстрованим, як юридичний факт. Відповідно, у разі існування фактів одночасної реєстрації попереднього та повторних шлюбів, виникає питання чи є факт припинення попереднього шлюбу фактоутворюючим щодо іншого юридичного факту - повторний шлюб, чи повторний шлюб, до моменту припинення попереднього, як юридичний факт є існуючим, але водночас, до моменту припинення попереднього шлюбу, правовідношення, між чоловіком та жінкою, якщо один із них уклав повторний шлюб, змістом якого є права та обов'язки подружжя, не виникло у часі. Практично мова йде у випадку констатації набуття повторним шлюбом, який є зареєстрований у законному порядку, дійсності, на підставі припинення попереднього шлюбу, про те, що між виникненням факту реєстрації повторного шлюбу та виникненням правовідношення, між чоловіком та жінкою, змістом якого є права та обов'язки подружжя, існує розрив у часі, який обумовлений існуванням попереднього шлюбу. Звідси виникає питання чи має повторний шлюб, як факт, що відбувся, так як існує його реєстрація, до моменту припинення попереднього шлюбу, юридичне значення чи не має. Якщо не має, то виникає наступне питання, як такий факт як повторний шлюб, що не має юридичне значення, породжує з часом (після припинення попереднього шлюбу) правовідношення між чоловіком та жінкою, змістом якого є подружні права та обов'язки. З огляду на те, що шлюб є юридичним фактом, який залежить від волі осіб, що його уклали, можемо зробити висновок, що реєстрація повторного шлюбу, у разі існування попереднього шлюбу, не створює юридичне значення шлюбу як факту. Тобто між виникненням факту та набуття ним юридичного значення існує розрив у часі. Набуття повторним шлюбом дійсності, у разі припинення попереднього, означає одночасне виникнення і юридичного значення повторного шлюбу як факту і виникнення правовідношення, що ним породжене. У такому разі між повторним шлюбом та правовідношенням, що ним породжується, не виникає розрив у часі. Тобто у сімейному праві, на відміну від цивільного права, розрив у часі між виникненням юридичного факту та виникненням правовідношенням, що ним породжене, не відбувається. Так наприклад відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Тобто, як вбачається, між фактом укладення договору страхування, що набуває юридичне значення, як факт, у момент укладення договору, і моментом набуття договору чинності, про що свідчить виникнення зобов'язання із договору, існує розрив у часі. У сімейному праві між виникненням юридичного факту та правовідношенням, що ним породжене, розриву у часі бути не може. Порівнюючи поняття "шлюб стає дійним" (поняття сімейного права) та поняття "договір набуває чинності" (поняття цивільного права), слід зазначити, що у зв'язку із відсутністю розриву у часі між набуттям шлюбом як фактом юридичного значення і правовідношенням, що ним породжене, не можна говорити, що з моменту реєстрації повторного шлюб (у разі існування попереднього) "шлюб набуває дійсності". Виникнення одночасно і юридичного значення шлюбу як факту і правовідношенням, що ним породжене, констатує, що шлюб у означений момент "стає дійсним", а не "набуває дійсності". Розрив у часі існує між "фактичним повторним шлюбом" як актом волевиявлення осіб недійного шлюбу і набуттям названим актом волевиявлення юридичного значення. У даному випадку недійний шлюб, у зв'язку із існуванням попереднього, як акт волевиявлення сторін, є фактичним базисом, який набуває юридичного значення, з моменту припинення попереднього шлюбу. Тому, у разі припинення попереднього шлюбу, посвідчення повторного акту волевиявлення осіб недійного шлюбу, з метою набуття ним дійсності, не вимагається. На практиці може виникати питання юридичного значення реєстрації повторного шлюбу у разі неприпинення попереднього. Виходячи із того, що шлюб є дійним у разі, коли волевиявлення сторін супроводжується ознаками його правозгідності, можна зробити висновок, що реєстрація шлюбу, який не відповідає ознакам його дійсності, є незавершеним фактичним складом такого факту як шлюб, який набуває юридичного значення (юридичного складу) з моменту повного його наповнення необхідними складовими. Незвершений фактичний склад не утворює та не має того юридичного значення, який має завершений юридичний склад (складний юридичний факт).

7. Актовий запис про шлюб є лише незавершеним фактичним складом дійного шлюбу, проте не самим існуванням факту дійного шлюбу. Недійний шлюб не породжує правовідношення, змістом якого є права та обов'язки подружжя. Тому у разі припинення недійсного шлюбу смертю однієї із сторін недійного шлюбу, неіснуючий шлюб не може бути припинений фактом смерті особи, що зареєструвала недійний шлюб, або фактом розірвання недійсного (неіснуючого шлюбу). Іншими словами, недійний шлюб, як неіснуючий, припиненню не підлягає, так як "неіснуюче" не потребує припинення. У даному аспекті смерть однієї із сторін недійного шлюбу (на підставах ч. 1 - 3 ст. 39 СК) або розірвання недійсного шлюбу, на який розповсюджується дія названих підстав недійсності шлюбу, не має того юридичного значення, яке має існування аналогічних фактів по відношенню до дійсного шлюбу. Тому, що є абсолютно логічно, актовий запис, у разі існування підстав недійсності шлюбу, передбачених ч. 1 - 3 ст. 39 СК, підлягає скасуванню незалежно від смерті однієї із осіб недійсного шлюбу та незалежно від розірвання недійного шлюбу.

Варто зазначити, що реєстрація шлюбу, як акт державного органу реєстрації актів цивільного стану, сама по собі має юридичне значення. Наприклад, особа, у разі здійснення реєстрації повторного шлюбу, у разі існування попереднього, не може в подальшому без анулювання реєстрація недійного шлюбу та без припинення дійсного (попереднього шлюбу) укласти наступний шлюб. Водночас державна реєстрація шлюбу утворювати юридичні наслідки шлюбу може лише у складі інших фактів, що породжують правозгідність шлюбу: відсутність іншого шлюбу, відсутність кровного споріднення між чоловіком та жінкою, що бажають укласти шлюб, дієздатність осіб. Реєстрація шлюбу завжди супроводжується існуванням таких фактів, як: добровільність шлюбу, шлюбний вік, бажання та намір створити сім'ю. Причому юридичне значення має не лише існування факту реєстрації шлюбу та існування фактів, що утворюють поняття правозгідності шлюбу і фактів, що супроводжують реєстрацію шлюбу, але і співвідношення між названими фактами, зокрема співвідношення акту реєстрації шлюбу з кожним окремо фактом "відсутності факту", що утворюють правозгідність шлюбу та супроводжують дійний шлюб.