Мы ВКонтакте

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Коментар:

Коментована стаття визначає коло осіб, які мають право на звернення до суду про визнання шлюбу недійним. Підстави визнання шлюбу недійним у судовому порядку визначені у ст. ст. 40, 41 СК. Зміст та характер кожної підстави визнання шлюбу недійним, що передбачені у ст. ст. 40, 41 СК, безпосередньо або опосередковано зумовлюють і коло осіб, які можуть звертатися до суду з позовом про визнання шлюбу недійним. Визнання шлюбу недійним відбувається у позовному порядку. Особи, що подають позов з вимогами про визнання шлюбу недійним, ставлять питання про захист своїх порушених прав або про захист прав осіб, у інтересах та на захист прав яких подається позов. Тому у кожному конкретному випадку необхідно визначати особу, на захист прав та інтересів якої подається позов про визнання шлюбу недійним.

Визнання шлюбу недійним у позовному провадженні означає також те, що заяви з вимогою визнати шлюб недійним є заявами про застосування способу захисту прав та законних інтересів, а саме визнання шлюбу недійсним є способом захисту прав та інтересів особи. Визнання шлюбу недійним у позовному провадженні надає можливість ототожнити поняття "інтерес", що використовується законодавцем у коментованій статті, та поняття "інтерес", що у ст. 4 ЦПК України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, справа N 1-10/2004, "поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальними та/або нематеріальними благами, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам".

Вирішуючи питання кола осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійним, слід мати на увазі, що законодавець поділяє назване коло осіб на дві категорії: 1) до першої категорії законодавець відносить осіб, які прямо визначені у коментованій статті: дружина та чоловік, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки і піклування. Названа категорія поділяється у свою чергу: а) на осіб, які безпосередньо захищають, визнанням шлюбу недійним, свої права та законні інтереси; б) на осіб, які у силу законного представництва чи повноважень наділені правом представляти та захищати права та інтереси дитини, особи яка визнана недієздатною, або особи дієздатність якої обмежена: це є батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки і піклування (тобто права інших осіб) 2) до другої категорії належать особи, які не визначені закон, проте безпосередньо права та інтереси яких є порушені недійним шлюбом., зокрема його реєстрацією. Такими особами можуть бути родичі осіб, які зареєстрували шлюб. Порушеними можуть бути також цивільні права названих осіб, що знаходяться у родинних відносинах з особами, що зареєстрували шлюб. Варто зауважити, що особи, що визначені у п. "б" першої категорії, не є тими особами, що віднесені до другої категорії. Перші, виходячи із змісту статті, подають позов про визнання шлюбу недійним на захист своїх прав та інтересів, а другі звертаються до суду з метою захисту прав та інтересів дитини, особи яка визнана недієздатною, або особи дієздатність якої обмежена.

Права та інтереси чоловіка та дружини, які подають позов про визнання шлюбу недійним, права та інтереси інших осіб, які подають позов про захист їх прав та інтересів, мають бути порушені саме у зв'язку із тими підставами, що визначені у статтях 40, 41 СК. Названа теза також стосується і питання, коли позов на захист прав та інтересів дитини, особи яка визнана недієздатною, або особи дієздатність якої обмежена, подають батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки і піклування. Порушення прав та інтересів названих осіб має відбуватися у зв'язку із обставинами, що визначені у статтях 40, 41 СК. Інші обставини, що не визначені у статтях 40, 41 СК як підстави недійсності шлюбу, у разі визначення питання порушення прав та законних інтересів позивача чи особи у інтересах яких поданий позов, коли визнання шлюбу недійним слугує способом захисту їх прав та інтересів, до уваги братися не можуть.

Вимога про визнання шлюбу недійним має відповідати змісту порушеного права та інтересу, також характеру порушення, яке мало місце або яке має бути встановлено судом.