Мы ВКонтакте

Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним

1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

Коментар:

Поняття "неукладений шлюб" не є тотожним поняттю "недійний шлюб". Неукладений шлюб не може бути визнаний недійним, так як неукладений шлюб не існує як юридичний факт. Відсутність нареченого або нареченої під час реєстрації шлюбу не є підставою для визнання шлюбу недійним на підставі ч. 1 ст. 40 СК у зв'язку із відсутності вільної згоди жінки або чоловіка. Відсутність нареченого або нареченої, під час реєстрації шлюбу, унеможливлює будь-яке вираження волі, зокрема і у вільний спосіб.

Відсутність нареченого або нареченої під час реєстрації шлюбу унеможливлює застосування будь-якої підстави недійсності шлюбу, що передбачена у статтях 39 - 41 СК, у разі реєстрації такого шлюбу.

Шлюб, зареєстрований за відсутністю нареченого або нареченої під час реєстрації такого шлюбу, вважається неукладеним, що не вимагає визнання шлюбу неукладеним. Поняття "вважається неукладеним" є аналогічним поняттю "є неукладеним", а тому його не слід ототожнювати із поняттям "може бути визнаний неукладеним". При констатації неукладеності шлюбу оскаржуються дії органу РАЦСу, як суб'єкта владних повноважень, тому спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства на підставі положень КАС України. Тобто, при констатації шлюбу неукладеним не доказується незаконність дії особи (жінки та чоловіка) щодо укладення такого шлюбу, яка (який) була (був) присутня (ній) при реєстрації шлюбу, за відсутності іншого (нареченої або нареченого), так як її (його) дії є незаконними у силу відсутності нареченого (нареченої) під час реєстрації шлюбу. Виходячи із того, що за відсутності нареченої та нареченого шлюб не може бути, відповідно до положень ст. 34 СК, зареєстрованим органами РАЦСу, є всі підстави стверджувати що реєстрація шлюбу, за відсутності нареченого (нареченої), є протиправною поведінкою органу РАЦСу. Предметом оскарження є правовий акт індивідуальної дії органу РАЦСу щодо реєстрації шлюбу за відсутності заявниці (нареченої) або заявника (нареченого). Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної), дій чи бездіяльності. Відповідно до п. 1 частини II Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. N 1154/5, реєстрація актів цивільного стану провадиться у присутності заявника. Стан, коли особа є одруженою, є цивільним станом особи. Відсутність однієї із двох осіб, тобто нареченого або нареченої, у момент реєстрації шлюбу, є фактом, що унеможливлює можливість набуття названого стану (стану коли особа є одруженою) як особою, що була відсутня у момент реєстрації шлюбу, так і особою, що була присутня у момент реєстрації шлюбу.

Складністю цієї категорії справ є те, що оскаржуючи порядок укладення шлюбу, можна вести мову як про порушення порядку укладення з боку нареченого (нареченої), які зареєстрували шлюб за відсутності іншої особи (нареченого або нареченої), так із боку органу РАЦСу. Проте не можна об'єднати в одне провадження і вимоги щодо оскарження дій органів РАЦСу і оскарження дій нареченого або нареченої, які висловили бажання зареєстрували шлюб без присутності іншої з осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Така категорія справ може також розглядатися у межах кримінального права, коли у діяльності працівників РАЦСу будуть виявлені ознаки складу злочину, зокрема перевищення службових повноважень.

Коло заінтересованих осіб, які можуть звернутися до суду з метою констатації неукладеності шлюбу та анулювання запису про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану, невизначено у порівнянні із колом осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійним (ст. 42 СК). Тому можна вважати, що назване коло не є визначеним і може бути дещо ширшим у порівнянні із колом осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про визнання шлюбу недійним. До названого кола можуть бути включені також діти подружжя, родичі одного із подружжя.

Шлюб, неукладеність якого встановлена у рішенні суду, ніяких правових наслідків для осіб, які у "ньому перебували", не породжує, оскільки шлюб, який є неукладеним, вважається таким, що не існував як юридичний факт.