Мы ВКонтакте

Стаття 49. Право на материнство

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

Коментар:

1. У коментованій статті мова іде про особисті немайнові права, які належать жінці, що має відповідний статус. Право дружини на материнство слід розглядати як особисте немайнове право жінки, яка має статус дружини, тобто перебуває в шлюбі. Це право є невід'ємним від особи. Це право передбачає можливість для дружини використати свою репродуктивну функцію у будь-який момент, за умови фізіологічної можливості.

2. Частина друга коментованої статті встановлює санкцію за поведінку чоловіка. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Слід зазначити, що така поведінка не є протиправною, оскільки чоловік не зобов'язаний законодавством реалізовувати своє право на батьківство, передбачене ст. 50 СК. Більш того, примусити чоловіка реалізувати своє право неможливо.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Слід зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

4. У частині четвертій коментованої статті закріплено обов'язок чоловіка щодо створення у сім'ї умов вагітній дружині, збереження її здоров'я та народження здорової дитини. У випадку не виконання такого обов'язку, дружина може бути ініціатором припинення шлюбних відносин шляхом розірвання шлюбу.

5. У частині п'ятій коментованої статті так само, як і в частині четвертій, закріплено обов'язок чоловіка щодо створення у сім'ї умови матері для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством, зокрема права на працю та на відпочинок.