1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Коментар:

1. Ст. 63 СК закріплено принцип рівності прав чоловіка та дружини на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Словосполучення "якщо інше не встановлено домовленістю між ними" не варто тлумачити як встановлений законом відступ від принципу юридичної рівності сторін. Юридична рівність сторін - одна з основних засад, що визначає правовий статус суб'єктів приватного права. Відтак, жоден правочин, в тому числі укладений між подружжям, не може вплинути на юридично рівне положення суб'єктів. Більш правильно, на нашу думку, дане законодавче застереження розуміти як надане подружжю право на засадах взаємної згоди визначати порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Причому, якщо права подружжя щодо володіння та користування не одержали детального регулювання нормами СК, а тому можуть бути предметом будь-яких домовленостей подружжя, які не суперечать закону, то зміст права подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначений імперативними нормами досить розгалужено, а тому подружжя при розпорядженні майном в першу чергу мають керуватися положеннями закону.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дана норма цілком може бути поширена і на подружжя, адже в ній йдеться про спільне володіння та користування спільним сумісним майном. Іншими словами, за загальним правилом кожен з подружжя має одержати реальну можливість володіти та користуватися спільним майном у натурі. Протилежне правило може бути встановлено за домовленістю (договором) між ними. Отже, без існування такої домовленості, враховуючи те, що право спільної сумісної власності поширюється на усе майно, навіть без приблизного, ідеального визначення часток у праві на нього, кожен з подружжя-співвласників може вимагати доступу до володіння та користування усім спільним майном. Безумовно, здійснення повноважень володіння та користування одним з подружжя щодо усього спільного майна не може не порушувати аналогічних речових прав другого з подружжя (ч. 2 ст. 13 ЦК), тому встановлення домовленості щодо порядку володіння та користування спільним майном може бути вельми доцільним.

На жаль, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не регулюється порядок нотаріального посвідчення договорів про володіння та користування майном між подружжям або між учасниками спільної сумісної власності в цілому. Для посвідчення таких договорів за аналогією можуть використовуватись норми, що регулюють посвідчення договорів про володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності (пункт 58 Інструкції), з урахуванням особливостей правового режиму права спільної сумісної власності.

3. Особливості укладення подружжям договорів щодо визначення порядку користування спільним майном, а також специфіка здійснення подружжям права на розпорядження майном регулюється ст. ст. 64 - 67 СК (див. коментар до статей 64, 65, 66, 67).