Мы ВКонтакте

Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Коментар:

Ст. 75 СК України встановлює чіткі підстави для виникнення права подружжя на утримання. Причому усі ці підстави (див. ком. до ст. 75 СК України) мають бути в сукупності. У зв'язку з цим, внаслідок настання певних змін, що зумовлюють зникнення хоча б однієї із підстав для права на утримання, таке право припиняється. Причому закон визначає як перелік підстав, внаслідок яких право на утримання припиняється автоматично, так і перелік підстав, які має оцінити суд і прийняти з цього приводу відповідне рішення.

Закон виділяє дві підстави, за якими право подружжя припиняється автоматично, тобто звертатися до суду з позовом про припинення цього права не потрібно. Першою є поновлення працездатності одержувача аліментів. Причому мова про поновлення працездатності може йти лише стосовно особи, якій була призначена група інвалідності. Відповідне рішення стосовно поновлення працездатності приймається МСЕК і особа одержує з цього приводу відповідну довідку. Окрім цього, автоматично припиняє право на утримання і такий юридичний факт як реєстрація одержувачем аліментів нового шлюбу з іншою особою. Законодавець виходить з того, що поновлення працездатності дає особі можливість самостійно себе забезпечувати, влаштувавшись на роботу. Що ж стосується реєстрації повторного шлюбу, то у цьому випадку новий подружжя зобов'язаний утримувати того, хто такого утримання потребує в силу закону і змісту прав та обов'язків подружжя щодо утримання (ст. 75 СК України). Причому такий обов'язок щодо колишнього з подружжя припиняється.

Стосовно обчислення моменту припинення права подружжя на утримання в цьому випадку, то закон його чітко фіксує: прийняття МСЕК відповідного рішення про поновлення працездатності, внаслідок зняття інвалідності; державна реєстрація нового шлюбу. Причому додаткового звернення до суду закон не вимагає. В цьому разі боржникові слід надати державному виконавцю довідку МСЕК чи Свідоцтво про одруження, що є підставою для закриття виконавчого провадження.

Ч. 2 коментованої статті передбачає випадки продовження примусового стягнення, незважаючи на наявність підстав автоматичного припинення прав подружжя на утримання та з огляду на це, стає на захист інтересів платника аліментів. Зокрема, якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки. Дійсно платник аліментів може не знати про існування підстав для припинення права подружжя на утримання і продовжувати добросовісно сплачувати аліменти, або ж про такі підстави дізнатися пізніше. В такому разі, він вправі вимагати добровільного повернення від одержувача аліментів безпідставно сплачених платежів. Якщо ж останній їх добровільно не повертає, виникають усі підстави для подачі позову про повернення цих коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави. Слід зауважити, що Кодекс регламентує лише наявність права на повернення таких коштів, однак у разі судового спору, порядок їх стягнення регламентується нормами ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Окрім цього, ст. 1214 ЦК України надає також право на відшкодування доходів, які особа одержала чи могла одержати від незаконно одержаних аліментів, та проценти за користування цими коштами, згідно ст. 536 ЦК України. Закон, з метою стимулювання платника аліментів контролювати матеріальний стан одержувача аліментів та стан його працездатності, обмежує суму повернення одержаних безпідставно аліментів трирічним строком. Тобто у разі з'ясування обставин для припинення права подружжя на утримання через чотири роки після їх настання, кошти можуть бути повернуті лише за останніх три роки.

Окрім автоматичних підстав для припинення права подружжя на утримання закон передбачає і такі, що припиняються судом у разі їх підтвердження в ході судового розгляду. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. У ході судового процесу позивач зобов'язаний довести підставність припинення права подружжя на утримання. Факт відсутності потреби у аліментах слід довести доказами, які б підтвердили, що одержувач аліментів має стабільний дохід, який забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум. Це може бути довідка про його доходи, документи, що підтверджують одержання ним спадщини, утримання від інших осіб тощо. Платник аліментів в суді має довести свою неспроможність надавати матеріальну допомогу (довідка МСЕК про власну непрацездатність, довідка про перебування на обліку у службі зайнятості населення у зв'язку з втратою роботи, рішення судів про грошові стягнення з нього; свідоцтво про народження дитини тощо).

Ч. 4 коментованої статті носить відсилочний характер та зазначає, що інші підстави припинення права на утримання регламентуються спеціальними нормами СК України (ст. ст. 83, 85, 87, 89 Кодексу).