Мы ВКонтакте

Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

1. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.

2. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Коментар:

1. У коментованій статті законодавець закріпив право одного із подружжя користуватися житловим приміщенням, що належить на праві власності іншому із подружжя. При цьому право власності до іншого із подружжя не переходить. Подружжя може передбачити у шлюбному договорі положення про режим користування даним житловим приміщенням та визначити порядок і строки його звільнення у випадку розлучення. За взаємною згодою сторони мають право встановити у договорі, що дане виселення буде відбуватися з чи без виплати грошової компенсації. Якщо сторони закріплять положення щодо виселення із виплатою грошової компенсації, то їм варто також передбачити суму такої компенсації та порядок і строки її виплати, а також санкції за невиконання чи неналежне виконання цього положення.

Житло - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них фізичних осіб. Житло фізичної особи є недоторканим.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ст. 383 ЦК України). ЦК України не дає визначення поняття членів сім'ї.

СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. 3). Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має й одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

ЖК УРСР у ч. 2 ст. 64 до членів сім'ї наймача включає його дружину, дітей і батьків та інших осіб, якщо вони постійно проживають із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Наголошуємо, що ЦК України та СК України визначають права членів сім'ї власника житлового приміщення, а ЖК УРСР - як особи-власника, так і особи, що наділена обмеженим речовим правом - правом користування житлом, наймача. ЖК УРСР визначає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом, угоди.

2. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів. Після скасування інституту прописки в Україні власник житлового будинку, квартири на свій розсуд розпоряджається належним йому майном, тобто він має право вселити до належного йому приміщення будь-кого з членів сім'ї, рівно як і осіб, що такими не є.

У шлюбному договорі доцільно регламентувати питання щодо проживання неповнолітніх дітей одного із подружжя після розірвання шлюбу, адже їх вселення не потребує згоди власника житла. Відповідно наступне виселення таких дітей у випадку розлучення буде вкрай проблематичним для того з подружжя, хто є власником житла.