1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

3. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Коментар:

1. Законодавство України визначає, що утриманцями є особи, які одержують постійну матеріальну допомогу від іншої особи, і ця допомога є основним джерелом їх існування. Перебування на утриманні породжує певні правові наслідки. Так, утриманці мають право на відшкодування шкоди в разі смерті особи, яка їх утримувала. ЦК України відносить до утриманців непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні померлого, а також дітей, які народилися після його смерті. Відповідно до ст. 1200 ЦК України утриманцями вважаються:

- діти померлого - вони отримують відшкодування шкоди до 18 років, а якщо продовжують навчання - до його закінчення, але не більш як до 23 років.

- чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку - їм шкода відшкодовується довічно.

- інваліди - шкода відшкодовується на строк інвалідності.

- один із батьків (усиновлювачів) або другий з подружжя, або інший член сім'ї, якщо вони не працюють (незалежно від віку та працездатності), які здійснюють догляд за дітьми померлого, - одержують відшкодування до досягнення дітьми потерпілого 14 років.

- інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого, - мають право на відшкодування шкоди протягом 5 років після його смерті.

Коментована стаття визначає право сторін при укладенні шлюбного договору визначати режим утримання одного із подружжя. При цьому непрацездатність чи потреба у матеріальній допомозі такого з подружжя значення не має. Дане право на аліменти може бути обґрунтоване іншими обставинами, наприклад, наявністю дітей, продовження навчання, тривалість спільного проживання.

За будь-яких обставин шлюбний договір не може містити умови, за яких особа позбавляється того права на утримання, яке вона має відповідно до закону, або іншим чином порушують її інтереси.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

На жаль, в чинному законодавстві України не визначено механізму стягнення аліментів як періодичних платежів за договором на підставі виконавчого напису нотаріуса. Погоджуємося із твердженням фахівців, що дана прогалина має бути ліквідована.

Якщо у шлюбному договорі визначено лише розмір аліментів, право на них виникає за наявності загальних підстав, передбачених ст. 75 СК України.

3. Шлюбним договором може бути також встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Наприклад, у випадку розірвання шлюбу або визнання його недійсним (п. 3 ч. 1 ст. 46 СК України), виїзду одного із подружжя на постійне місце проживання за кордон, шлюбним договором може встановлюватися умова виплати певної грошової компенсації. Водночас це буде підстава припинення права на утримання того з подружжя, хто отримає дану компенсацію.