Мы ВКонтакте

Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу

1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

4. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

5. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Коментар:

У коментованій статті закріплено право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. Існують випадки, коли рішення щодо розірвання шлюбу позитивно сприймається лише одним із подружжя у той час, як інший прагне зберегти шлюбні відносини та сім'ю. Відсутність вільної згоди на розірвання шлюбу іншим з подружжя не є перепоною. В Україні регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння. Встановивши право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Турбота про сім'ю та дитинство є пріоритетним завданням держави. Всіляко створюючи умови для повноцінного виховання дитини та полегшення праці матері, підтримання матері у період її тимчасової непрацездатності, держава встановлює певні обмеження щодо реалізації подружжям права на безперешкодне розірвання шлюбу. У ч. 2 ст. 110 СК зазначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, у ст. 110 СК передбачені і певні випадки, за наявності яких розірвання шлюбу все ж таки можливе. Такими випадками є ситуації: 1) коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини; 2) якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою; 4) якщо за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

У тому випадку, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини. Для реалізації цього права чоловіку або дружині необхідно надати суду докази визнання батьківства зачатої дитини іншою особою. Оскільки мова іде про зачату, тобто ще не народжену дитину, доказом визнання батьківства іншою особою може бути спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, яка може бути подана до народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК).

У ч. 4 ст. 110 СК зазначено, що чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

У тому випадку, якщо виникає спір про батьківство, батьківство визначається за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оскільки опікун представляє інтереси підопічного та діє на його користь, він має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.