Мы ВКонтакте

Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу

1. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, особа має право на повторний шлюб.

Коментар:

Згідно з чинним законодавством шлюб припиняється в момент набрання рішенням суду законної сили або в моменту винесення відповідної постанови державним органом реєстрації актів цивільного стану (ст. 114 СК). Строк, протягом якого необхідно зареєструвати розірвання шлюбу законодавчо необмежений. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після винесення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності, або винесення державним органом реєстрації актів цивільного стану постанови про розірвання шлюбу. Однак, законодавець пов'язує момент реєстрації розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу з моментом виникнення у особи права на повторний шлюб. Слід зазначити, що закріплюючи в СК норму, згідно з якою право на повторний шлюб у особи виникає лише після отримання Свідоцтва про розірвання шлюбу, законодавець не встановлює будь-якої санкції за порушення цієї норми.

До порушника неможливо застосувати санкції, передбачені главою 5 СК. Оскільки, в ст. 39 СК зазначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Із аналізу ст. 114 СК випливає, що шлюб припиняється в момент набрання рішенням суду законної сили або з моменту винесення відповідної постанови державним органом реєстрації актів цивільного стану, а отже особа яка вчинила всі необхідні від неї дії щодо припинення шлюбу, але не отримала Свідоцтва про розірвання шлюбу, вже не перебуває у шлюбі.

Не можливо також застосувати до порушника, санкцію закріплену в п. 4 ч. 1 ст. 41 СК, оскільки у п. 4 ч. 1 ст. 41 СК мова іде про можливість визнання шлюбу недійсним за рішенням суду, у випадку, якщо він був зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Оскільки ця санкція може застосовуватися виключно до осіб про яких іде мова в ст. 23 СК, а саме осіб, які не досягли шлюбного віку, або які не досягли шлюбного віку та не отримали право на шлюб за рішенням суду.