Мы ВКонтакте

Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Коментар:

В житті трапляються випадки, коли особа, записана батьком дитини з'ясовує, що її ввели в оману, а насправді біологічним батьком є інший чоловік. В такому випадку ця особа не позбавлена права на судовий захист, шляхом подачі позову про оспорювання батьківства. Такий позовом може подати лише особа, яка записана батьком дитини у відповідності зі ст. ст. 122, 124, 126 і 127 Кодексу, тобто у випадках:

1) визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;

2) визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю;

3) визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;

4) визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

Ч. 2 коментованої статті передбачає, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Підставою для задоволення позову є доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Ці дані можуть бути встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Закон чітко встановлює період впродовж якого може бути пред'явлений позов про оспорювання батьківства: після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Особа позбавлена можливості подати такий позов у період вагітності, в силу неможливості встановити відсутність біологічного зв'язку плоду та батька та у зв'язку з необхідністю забезпечити жінці нормальні умови для виношування і народження дитини. Після досягнення дитиною повноліття такий позов не може бути взятий судом до уваги, а якщо на момент слухання справи дитині виповнилось 18 років, то суд залишає в такому разі позовні вимоги без задоволення.

Виключає можливість оспорювання батьківства смерть дитини, оскільки це є правоприпиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилось, а спростовувати його існування уже немає необхідності.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 Кодексу. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване. Якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними. За аналогією, виникнення правовідносин щодо застування допоміжних репродуктивних технологій також було погоджено особою, що записана батьком дитини. І в першому і в другому випадку, особа приймала виважене рішення і змінити його вона уже позбавлена можливості.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Запровадження цієї норми є вірним кроком у захисті сімейних прав та інтересів та відповідає їх суті та загальним положенням СК України, згідно яких, як правило, до вимог, що випливають із сімейних відносин позовна давність не застосовується (ст. 20 СК України).

Суди при розгляді справ про оспорювання батьківства повинні враховувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".