Мы ВКонтакте

Стаття 146. Визначення імені дитини

1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини.

2. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

3. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Коментар:

1. П. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини проголошує право дитини на ім'я з моменту народження.

Це право реалізується батьками (при їх відсутності - особами, що їх замінюють) під час реєстрації народження дитини у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Існує колізія між ч. 1 ст. 144 СК і п. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини. Невідповідність полягає в тому, що згідно ч. 1 ст. 144 СК батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

2. Згідно ч. 1 ст. 146 СК та п. 21 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. N 1154/5, власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. При реєстрації народження за заявою одного з них передбачається, що інший погоджується з обраним ім'ям. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.

За загальним правилом ім'я визначається за згодою батьків. Лише в деяких випадках при об'єктивних підставах перевага надається одному з батьків. Наприклад, якщо один з батьків хоче дати дитині рідкісне чи дивне ім'я, яке в майбутньому викличе труднощі для дитини, особливо в дитячому колективі. Якщо ж кожний з них хоче дати дитині ім'я свого батька, органу опіки та піклування не залишиться нічого іншого як кинути жереб.

3. Згідно п. 2.6 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану (наказ Міністерства юстиції України від 10 грудня 2007 року N 1227/5) заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або власного імені дитини в актовому записі про її народження в зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення власного імені дитини в зв'язку з тим, що вона фактично має власне ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 14-річного віку.

4. Право на ім'я закріплено в сімейному (ст. ст. 145 - 149 СК) та цивільному законодавстві (ст. ст. 28, 294 ЦК). Відповідно до ст. 294 ЦК фізична особа має право на ім'я, згідно з ст. 28 ЦК ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Під своїм ім'ям дитина виступає як вихованець навчального закладу, пацієнт медичного закладу і т. д. Від імені дитини батьки (особи, що їх заміняють) виступають при захисті прав та законних інтересів малолітніх та неповнолітніх.

В деяких сферах дитина може здійснювати право на ім'я незалежно від віку і обсягу цивільної дієздатності. Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦК фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право здійснювати особисте немайнове право на ім'я на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Наприклад, право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання (ст. 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

5. При реєстрації народження дитині може бути присвоєно не більше двох власних імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько (ч. 2 ст. 146 СК). Такі подвійні імена можуть бути наслідком досягнення компромісу між батьками, які не домовились про єдине ім'я. Або наслідком необхідності дотримання релігійних канонів про відповідність дати народження дитини імені відповідного Святого. Оскільки таке ім'я може бути не до вподоби батькам, виникає подвійне ім'я.

6. У разі відсутності при реєстрації народження згоди батьків щодо присвоєння власного імені спір вирішується органами опіки та піклування або судом (ч. 3 ст. 146 СК). В судовій практиці такі спори зустрічаються вкрай рідко.