Мы ВКонтакте

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Коментар:

1. Ідеальною є ситуація, коли мати і батько, що проживають окремо, досягають консенсусу у питанні способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Нажаль, це не завжди досягається. Тоді на допомогу приходить орган опіки та піклування (ст. 158 СК) або суд (ст. 159 СК).

За ст. 19 СК звернення за захистом до органу опіки та піклування перестало бути обов'язковою досудовою процедурою судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ця обставина зменшить кількість звернень до органів опіки та піклування та, відповідно, збільшить кількість звернень до суду.

Визначаючи способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, орган опіки та піклування вказує періодичність, тривалість, місце зустрічі дитини і батька (матері), що проживає окремо. Може надати можливість більш тривалого спілкування у свята чи вихідні дні, а також під час відпустки чи канікул.

Рішення органів опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї може бути оскаржено до суду на підставі ч. 2 ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Найчастіше такі позови називаються "про визнання не чинним і скасування рішення виконавчого комітету місцевої ради про визначення участі батька (матері) у вихованні малолітньої особи та спілкування з нею". В суді такі справи розглядаються за нормами адміністративного судочинства, оскільки відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень - місцева рада.

2. Закон України від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження" серед виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою не згадує рішення органів опіки та піклування. Тому на практиці можуть виникати труднощі з виконанням цих рішень. Однією з гарантій забезпечення реалізації права на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею є покладення обов'язку на особу, що ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Коментар:

1. Ідеальною є ситуація, коли мати і батько, що проживають окремо, досягають консенсусу у питанні способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Нажаль, це не завжди досягається. Тоді на допомогу приходить орган опіки та піклування (ст. 158 СК) або суд (ст. 159 СК).

За ст. 19 СК звернення за захистом до органу опіки та піклування перестало бути обов'язковою досудовою процедурою судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ця обставина зменшить кількість звернень до органів опіки та піклування та, відповідно, збільшить кількість звернень до суду.

Визначаючи способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, орган опіки та піклування вказує періодичність, тривалість, місце зустрічі дитини і батька (матері), що проживає окремо. Може надати можливість більш тривалого спілкування у свята чи вихідні дні, а також під час відпустки чи канікул.

Рішення органів опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї може бути оскаржено до суду на підставі ч. 2 ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Найчастіше такі позови називаються "про визнання не чинним і скасування рішення виконавчого комітету місцевої ради про визначення участі батька (матері) у вихованні малолітньої особи та спілкування з нею". В суді такі справи розглядаються за нормами адміністративного судочинства, оскільки відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень - місцева рада.

2. Закон України від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження" серед виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою не згадує рішення органів опіки та піклування. Тому на практиці можуть виникати труднощі з виконанням цих рішень. Однією з гарантій забезпечення реалізації права на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею є покладення обов'язку на особу, що ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.