Мы ВКонтакте

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Коментар:

1. Договір про сплату аліментів є різновидом цивільно-правових договорів та регулюється сімейним та цивільним законодавством. Даний договір заснований на одному із загальних принципів регулювання сімейних відносин, відображеному у ст. 9 СК, якою встановлено положення про те, що регулювання сімейних відносин може відбуватися за домовленістю (договором) між учасниками цих відносин. Зазначений договір спрямований на настання правових наслідків, передбачених нормами сімейного законодавства, - на надання батьками утримання їхній дитині. Крім того, договір між батьками про сплату аліментів на дитину спрямований, насамперед, на добровільне виконання матір'ю чи батьком дитини її аліментного обов'язку.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, даний договір для його чинності повинен відповідати загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Водночас, при укладанні та виконанні договору про сплату аліментів на дитину, відповідно до положень ст. 8 СК, застосовуються відповідні норми ЦК, зокрема, норми розділу II книги п'ятої, що визначають загальні положення про договір.

Коментована стаття у частині 1 передбачає, що батьки дитини мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати аліментів. Умови такого договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом. Дана норма безпосередньо пов'язана із правилами, передбаченими частинами 1 та 2 ст. 181, якою передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Зокрема, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Тому, при укладенні договору батьки дитини вправі визначити розмір, порядок та форму (способи виконання обов'язку утримання дитини), а також інші умови надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Аліменти за домовленістю батьків можуть сплачуватися у твердій грошовій сумі, сплачуваній періодично чи одноразово, у частках від заробітку (доходу) платника, шляхом надання майна або іншим шляхом, встановленим сторонами у договорі. Може бути передбачено також поєднання декількох способів.

Сторони такого договору вільні у встановлені розміру аліментів на утримання дитини. Розмір аліментів, встановлений домовленістю, визначається батьками самостійно. Таким чином, розмір аліментів може перевищувати суму, яку б встановив суд у своєму рішенні, якщо аліменти стягувалися б у судовому порядку. Коментована стаття закріплює положення, що умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом. Це положення стосується і розміру аліментів, і означає, що розмір аліментів не може бути меншим за розмір аліментів, визначений ч. 2 ст. 182, тобто мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184. У противному випадку такий договір за рішенням суду буде визнано недійсним на підставі ч. 1 ст. 189 СК, ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК.

Строки сплати аліментів визначаються батьками у договорі самостійно, але з урахуванням положення про те, що вони не будуть порушувати права дитини. Можливою є виплата аліментів щомісяця, через інші проміжки часу, а також у вигляді одноразово наданої суми. Батьки можуть домовитись про будь-які строки сплати аліментів, але вони будуть тривати лише до часу досягнення дитиною повноліття - 18-річного віку.

У випадку сплати аліментів у твердій грошовій сумі, у зв'язку із постійними інфляційними процесами, сторони договору про сплату аліментів вправі включити до договору умову щодо індексації такої грошової суми. Це, у свою чергу, буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 184 СК.

У свою чергу, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 16) підкреслено, що умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу.

Коментована стаття встановлює обов'язкову письмову форму укладення договору про сплату аліментів та його нотаріальне посвідчення. Договір про сплату аліментів, не посвідчений нотаріально, є недійсним (нікчемним) відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 203 та ч. 1 ст. 220 ЦК.

Проте якщо сторони аліментного договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК).

2. Нотаріальна форма договору про сплату аліментів надає можливість виконати його у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Такий порядок можна вважати спрощеним у порівнянні із судовим. Так, передбачено, що у випадку невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором про сплату аліментів, аліменти з нього можуть стягуватися не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби. Таке стягнення відбувається у примусовому порядку з дотриманням вимог, закріплених Законом України "Про виконавче провадження".

Договір про сплату аліментів може містити положення про зміну його умов та припинення договору. При цьому така зміна умов договору, як зміна розміру аліментів можлива із врахуванням положень ст. 192 СК. Зміни до договору про сплату аліментів можуть вноситися протягом усього часу дії договору за взаємною згодою сторін шляхом укладання ними відповідного правочину у письмовій формі та нотаріально посвідчуватись. Недотримання нотаріальної форми правочину про зміну умов або припинення договору про сплату аліментів тягне за собою його недійсність (нікчемність). Припинення договору про сплату аліментів є можливим у зв'язку із укладанням батьками договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, відповідно до положень ст. 190 СК або у зв'язку із закінченням строку дії договору або досягнення дитиною 18-річного віку (повноліття).