Мы ВКонтакте

Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

3. Виключено.

Коментар:

1. Пріоритетною формою усиновлення є усиновлення дитини подружжям, про що свідчить положення частини другої ст. 213 СК України. Усиновлення дитини однією особою є менш бажаним, однак може мати місце у разі його відповідності інтересам дитини.

Однак новітнє сімейне законодавство дозволяє всиновлювати дитину одним із подружжя без виникнення батьківських прав та обов'язків у іншого з подружжя. При усиновленні дитини одним із подружжя після набрання рішенням законної сили про встановлення усиновлення батьківські права та обов'язки виникають тільки у подружжя-усиновлювача. Для іншого з подружжя (навіть того, що дав згоду на усиновлення) рішення про встановлення усиновлення дитини не тягне таких прав та обов'язків.

Для здійснення усиновлення одним із подружжя необхідно отримати згоду іншого, при цьому її відсутність унеможливлює здійснення усиновлення. Ця умова є, по суті, засобом захисту прав та інтересів і самої усиновлюваної дитини, адже виключає її прийняття у сім'ю як небажаної особи для іншого з подружжя.

При усиновленні одним із подружжя, особливу увагу має бути звернуто на взаємовідносини, які склалися у сім'ї усиновлювача між її членами, їх думку з приводу усиновлення, що має відбутися. Насамперед, мова йде про думку іншого з подружжя. У тому випадку, коли усиновити дитину бажає лише один із подружжя, а інший не поділяє цього, у подальшому це може негативно відобразитися на вихованні та умовах проживання усиновлюваного.

Дача згода на усиновлення може бути як не конкретно визначеною (коли дається абстрактна згода на усиновлення), а також із певною конкретизацією (щодо конкретної дитини, щодо кількості дітей, щодо віку усиновлюваної дитини та ін.). Найкращим виглядає отримання згоди на усиновлення чітко визначеної дитини, адже у цьому випадку інший із подружжя буде поінформований повністю про усі обставини, які можуть мати значення на майбутнє (вік та стан здоров'я дитини, рівень її фізичного та психічного розвитку та інші важливі обставини).

2. Згода на усиновлення іншим із подружжя може оформлятися у довільній формі, однак встановлені вимоги щодо письмового закріплення волевиявлення із обов'язковим нотаріальним посвідченням (ст. 36 Закону України "Про нотаріат", Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882).

3. Не вимагається згода іншого з подружжя в окремих випадках, котрі виключають можливість особи її надати (безвісна відсутність, недієздатність та ін.). Наявність інших обставин як підстав для здійснення усиновлення без згоди іншого з подружжя не регламентована. Тому у кожному конкретному випадку судом повинні враховуватися ті обставини, які можуть послужили підставою для усиновлення дитини тільки одним із подружжя без виникнення правового зв'язку між іншим із подружжя та усиновлюваною дитиною, при цьому дотримання формальних вимог частини другої коментованої статті не зобов'язує суд на ухвалення рішення про усиновлення.

Також не вимагається згода іншого з подружжя у випадку встановлення для подружжя режиму окремого проживання (сепарації) (ст. 120 СК України).