Мы ВКонтакте

Стаття 225. Момент здійснення усиновлення

1. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

2. Виключено 

Коментар:

1. За загальним правилом, рішення суду набирають законної сили не одразу, що надає сторонам можливість вжити передбачених законом заходів для недопущення виконання неправосудного рішення. Рішення суду, якщо воно не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції, крім випадків подання апеляційної скарги поза межами строків, встановлених для апеляційного оскарження (ст. ст. 223, 294 ЦПК).

Законна сила рішення суду - це така властивість рішення суду, при якій воно набуває ознак загальнообов'язковості, незмінності, виключності, преюдиційності, реалізованості. У контексті коментованої статті поняття "чинність" та "законна сила" слід розглядати як синоніми.

2. ЦПК України 1963 року передбачав можливість постановлення рішення з умовою про його негайне виконання, тобто рішення виконувалося чи вчинялися дії щодо реалізації припису рішення суду до його можливого перегляду в апеляційному порядку, тобто до набранням ним законної сили. Це мало місце у тому випадку, якщо якнайшвидше проведення усиновлення відповідало б інтересам дитини (наприклад, дитина вимагає невідкладної допомоги, лікування та ін.). Однак на практиці, зважаючи на відсутність чітких критеріїв, застосування негайного виконання у справах про усиновлення призводило до того, що причиною для застосування негайного виконання подекуди була, напр., значна витратність проживання іноземних громадян в Україні у зв'язку із здійсненням усиновлення. Безперечно, такі підстави не повинні бути визначальними при вирішенні питання про усиновлення, оскільки судовий порядок усиновлення був установлений задля інтересів дитини, тому такі особисті проблеми осіб, які бажають усиновити дитину, не повинні стояти вище інтересів дитини.

3. Рішення суду є документом, який підтверджує факт усиновлення, адже з моменту набрання рішенням законної сили виникли ті правові наслідки, котрі складають зміст усиновлення (насамперед, виникнення правового зв'язку між батьками (батьком, матір'ю) та дитиною). Однак рішення суду не заміняє тих документів, які підтверджують виникнення та в подальшому наявність цих правовідносин. Тому відповідно до Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану", ст. 49 ЦК України акт цивільного стану, яким є усиновлення, підлягає реєстрації відповідними органами у порядку, встановленому Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2003 р. N 140/5), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 р. за N 719/4940. Тому для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи згідно із ст. 255 ЦПК України копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

На бажання усиновлювачів (осіб, які усиновили дитину) на підставі рішення суду можуть бути не тільки внесені зміни до актових записів, але й виданий окремий документ, який підтверджує виникнення правовідносин внаслідок усиновлення - Свідоцтво про усиновлення. При цьому відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" усиновлювачі звільняються від сплати державного мита за реєстрацію усиновлення (удочеріння), за видачу їм свідоцтв про зміну, доповнення й виправлення записів актів про народження у випадках усиновлення (удочеріння).