Мы ВКонтакте

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Коментар:

1. Усиновлення є юридичним фактом, внаслідок якого виникають, змінюються та припиняються правовідносини. Тому коментована стаття визначає цей факт у системі правовідносин. Насамперед, здійснення усиновлення носить характер правовстановлюючого факту, адже після здійснення усиновлення виникає новий комплекс правовідносин, прав та обов'язків між суб'єктами цих правовідносин. Внаслідок факту усиновлення виникають відносини не тільки між усиновлювачем та особою, яку усиновляють, але й з іншими членами сім'ї та родичами усиновлювача. Окрім цього, внаслідок усиновлення припиняється правовий зв'язок (а відповідно й правовідносини) між батьками та особою, яка усиновлена. Крім цього, це тягне за собою і припинення правовідносин, які існують між усиновлюваною дитиною та іншими членами сім'ї й родичами. Правові відносини припиняються з обома батьками, навіть якщо у якості усиновителя виступає одна особа, а також незалежно від того, чи записані вони батьками чи ні.

В силу факту усиновлення виникають права та обов'язки як у особи, яку усиновляють, так і права й обов'язки в особи, яка усиновляє (усиновлювача). При цьому цей обсяг прав та обов'язків визначається правовим зв'язком батьків і дітей, який визначений сімейним законодавством. Тому законом визначене загальне правило, що цей обсяг є таким самим. З цього правила встановлено ряд винятків, обумовлених не тільки правовими, але й соціально-етичними міркуваннями. З огляду на це, закон забороняє шлюби між усиновлювачами і усиновленими. Інші родинні зв'язки, які виникають у результаті усиновлення, не є перешкодою для укладення шлюбу. Так, напр., шлюб може бути укладеним між усиновленим та рідною донькою усиновлювача.

Одним із перших обов'язків батьків є обов'язок забрати дитину із пологового будинку (ст. 143 СК України), тому відповідно до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. N 1377, Порядку вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання, затв. наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2007 р. N 302/80/49, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 р. за N 186/13453, усиновлювач зобов'язаний особисто забрати дитину з місця її перебування (проживання) після пред'явлення копії рішення суду про усиновлення.

2. За загальним правилом, правові відносини між усиновленою особою та батьками за походженням припиняються з моменту здійснення усиновлення, незалежно від способу усиновлення (подружжям чи однією особою, із записом усиновлювачів батьками чи без такого). Батьки та родичі дитини, яка усиновлюється, втрачають будь-які права внаслідок усиновлення, за певними винятками.

По-перше, правовий зв'язок із одним із батьків може залишатися у випадку усиновлення дитини однією особою. При цьому такий правовий зв'язок може залишатися в особи протилежної ніж в усиновлювача статі. В цих випадках за матір'ю (батьком) повністю зберігаються усі прав та обов'язки, засновані на материнстві (батьківстві). Збереження прав за біологічним батьком допускається не тільки у випадках, коли усиновлювач одружується з матір'ю (батьком) дитини, але й в інших випадках, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Таке бажання матері, батька повинні бути встановлені судом і є предметом судового розгляду. Таке клопотання повинно розглядатися судом одночасно із заявою про усиновлення одним провадженням. Тому при підготовці справи про усиновлення до судового розгляду суддя повинен вжити заходів для виявлення таких осіб та роз'яснення їм права на вступ у процес із заявленням клопотання про залишення правового зв'язку, незалежно від здійсненого усиновлення. Воно не є обов'язковим для суду, який повинен керуватися положеннями чинного законодавства та інтересами дитини, чи відповідатиме такий стан речей потребам самої особи, яка усиновляється.

3. Іншим випадком є можливість збереження правового зв'язку між дитиною, яку усиновлюють, та її бабою, дідом, рідними братами та сестрами. Це може відбуватися при дотриманні ряду умов: а) ставиться питання про усиновлення дитини іншим із подружжя біологічного батька чи матері; б) інший біологічний родитель помер або визнаний судом недієздатним.

Це положення відображає гуманність сімейного законодавства, яке йде назустріч людям, які втратити сина (доньку), батька, і бажають зберегти зв'язки з внуком, братом (сестрою). Суд може прийняти рішення про збереження правового зв'язку у тих випадках, коли дитина знає цих родичів, має до них певну прив'язаність, а припинення контактів з ними може нанести дитині тяжку психологічну травму.

Збереження правового зв'язку має певні наслідки, зокрема щодо усиновлення. Так, відповідно до ст. 1260 ЦК України у цьому випадку у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах.

4. Усиновлений, а також усиновлювачі (та їхні родичі) набувають у результаті усиновлення не тільки прав та обов'язків, які випливають із сімейних відносин, але й усіх тих прав та обов'язків, які передбачені нормами інших галузей права, підставою для виникнення яких є факт наявності родинних відносин.

Усиновлювач стає законним представником своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (ст. 242 ЦК України, ст. 39 ЦПК України, ст. 56 КАС України), у їх присутності проводиться допит малолітніх і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків (див., напр. ст. 182 ЦПК України, ст. 142 КАС України). Але з приводу цього слід зазначити, що усиновлювач набуває прав законного представника дитини лише у випадку задоволення його заяви судом і набрання рішенням суду про усиновлення законної сили. Тому при розгляді судом справи про усиновлення в одному провадженні не можуть розглядатися справи про усиновлення та інші справи, які стосуються захисту прав, свобод та законних інтересів усиновлюваної дитини.

Здійснення усиновлення може мати значення щодо громадянства, адже воно є однією із підстав набуття громадянства України (ст. 6 Закону України "Про громадянство України"). Так, відповідно до ст. 11 цього Закону дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання усиновлюваної дитини, яка не досягла десяти років, і, як правило, у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її усиновлювачів або одного з них, з ким вона проживає. В другому випадку воно може бути визначене у порядку, встановленому цивільним законодавством.

5. Усиновлена дитина має право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства"); на страхове відшкодування у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") та ін. вчинення правочинів, які виходять за межі неповної цивільної дієздатності, за згодою усиновлювачів (ст. 32 ЦК України). Усиновлена неповнолітня особа відповідно до ст. 33 ЦК України особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою усиновлювачів. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її усиновлювачі.

6. Усиновлювачі надають згоду у випадку вирішення питання про надання цивільної дієздатності у порядку емансипації (ст. 35 ЦК України), можуть схвалити правочин, який вчинений малолітньою чи неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України), здійснюють особисті немайнові права малолітніх, неповнолітніх в їхніх інтересах (ст. 272 ЦК України), мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного (ст. 285 ЦК України), дають згоду на пересування територією України малолітніх, на пересування фізичних осіб, які не досягли шістнадцяти років, щодо виїзду за межі України (ст. 313 ЦК України), несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, якщо не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ст. 1178 ЦК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"), а також у випадках, встановлених цивільним законодавством, і неповнолітньої особи (ст. 1179 ЦК України), дають згоду на відмову від спадщини неповнолітніми, можуть відмовитися від спадщини від імені малолітньої усиновленої дитини, але лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 1273 ЦК України), здійснюють контроль за виконанням заповіту, якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні (ст. 1292 ЦК України), мають право на звернення до суду із заявою про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права (ст. 32 ЦК України, ст. 237 ЦПК України), мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП України) та ін. Усиновлювачі відкривають поточні, депозитні (вкладні) рахунки на ім'я малолітніх дітей та розпоряджаються ними, дають згоду на розпорядження коштами на поточному, депозитному (вкладному) рахунку неповнолітньої особи, відкритими на її ім'я іншими особами чи унесеними будь-якою іншою особою коштами (п. 6.2, 7.4, 10.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493).

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених ст. ст. 179, 181 КЗпП України (ст. 182 КЗпП України). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд (ст. 17 Закону України "Про відпустки"). Жінці, яка усиновила дитину, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 1821 КЗпП України, ст. 19 Закону України "Про відпустки").

Усиновлювачі мають право на отримання допомоги по вагітності та пологах, якщо усиновлення здійснено протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження (ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст. 8 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", п. 4 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751), на одноразову допомогу при народженні дитини17 (ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", п. 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751), на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (який фактично здійснює догляд за дитиною) (ст. ст. 11, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", п. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751).

Одинокі усиновлювачі мають право на допомогу на дітей одиноким матерям, якщо у рішенні про усиновлення дитини відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою усиновителя дитини (ст. 181 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", п. 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751) та ін.

Може мати значення здійснення усиновлення й для пенсійного забезпечення. Так, напр., згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.92 р. N 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Усиновлювачі не мають права від імені усиновленої дитини вчиняти правочини, які суперечать правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України), застосовувати фізичні покарання щодо малолітніх чи неповнолітніх дітей (ст. 289 ЦК України), дарувати майно усиновлених дітей (ст. 720 ЦК України) та ін.

7. Усиновлювачі та усиновлені діти мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи (відповідно усиновленого чи усиновителя) (ст. 1168 ЦК України), а також на відшкодування іншої шкоди мають усиновлювачі, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, усиновлювачеві, якщо він не працює і здійснює догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ст. 1200 ЦК України). У разі ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом, усиновлювачі або повнолітні усиновлені діти позбавляються права на спадщину (ст. 1224 ЦК України).

Усиновлені, усиновителі підозрюваного мають право відмовитися давати показання як свідки (ст. 69 КПК України), мають право відмовитися давати показання проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів (в тому числі усиновлювачів чи усиновлених) (ст. 52 ЦПК України, ст. 65 КАС України), мають право у порядку, встановленому КВК України, на тривалі побачення з правом спільного проживання (ст. 110 КВК України) та ін.

8. Житлове законодавство окремо не визнає усиновлювача чи усиновлену особу окремими суб'єктами житлових правовідносин, але це не означає, що здійснення усиновлення не матиме значення для виникнення, зміни чи припинення житлових прав та обов'язків. Так, відповідно до ст. 64 ЖК УРСР діти та батьки відносяться до членів сім'ї наймача, що, у свою чергу, означає наділення усиновленої особи чи усиновлювача усіма правами та обов'язками, які з цієї обставини випливають, на що окремо вказується у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") від 03.06.99 р.