Мы ВКонтакте

Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 цього Кодексу.

2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п'яти років.

Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п'яти років, якщо:

1) усиновлювач є родичем дитини;

2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

3) здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо один з них досяг п'яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;

4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.

3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є:

1) родичами дитини;

2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

4. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, направляє в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що усиновлюють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

5. Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

6. За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.

 

Коментар:

 

Інститут усиновлення відомий всім правовим системам. При усиновленні між усиновлювачем та усиновленим виникають такі ж права та обов'язки, як і між родичами за походженням. Одночасно, в силу усиновлення усиновлені втрачають особисті та майнові права та звільняються від обов'язків по відношенню до своїх батьків та їх родичів. Усиновлення дітей громадянами іншої держави на сьогодні є доволі розповсюдженим явищем. Коментована стаття містить основу правового регулювання усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України. Крім внутрішнього законодавства України при вирішенні питань про усиновлення дітей іноземцями, застосовуються також Європейська конвенція про усиновлення дітей від 24.04.67 р., Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29.05.93 р., Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується та визнання рішень про усиновлення, від 15.11.65 р.

Застосування положень коментованої статті можливо виключно в разі наявності відповідного статусу усиновленого та усиновлювача. Так усиновлений має бути:

А) Дитиною, тобто особою, яка не досягла повноліття (18 років) - ст. 6 СК;

Б) Громадянином України у розумінні Закону України "Про громадянство України";

В) Проживати на території України (усиновлення дітей - громадян України, які проживають на території інших держав, регулюється ст. 282 СК).

Усиновлювач за правилами даної статті має бути іноземцем, тобто в розумінні ст. 1 Закону України "Про громадянство України" особою, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті, усиновлення іноземцем дитини - громадянина України в Україні здійснюється на загальних підставах, передбачених Главою 18 СК. Так для усиновлення іноземцями діють правила щодо усиновлення за рішенням суду, обмежень, які встановлюються для усиновлення, мінімальний вік усиновлювача та мінімальна та максимальна вікова різниця між усиновленим та усиновлювачем. Також відповідно до п. 9 ст. 212 СК України не може бути усиновлювачем іноземець, який не перебуває у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини.

Крім загальних умов та правил усиновлення, в разі усиновлення українських дітей іноземцями діють також і спеціальні правила, передбачені коментованою статтею та спеціальним законодавством. Такими спеціальними умовами для усиновлення іноземцями є:

А) Перебування дитини протягом не менш як одного року на обліку у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Облік дітей здійснюється Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини, який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. N 367. Облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, здійснюється на підставі Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 8 жовтня 2008 р. N 905.

Виключенням із цього правила є випадки, коли:

- іноземець є родичем дитини. СК під поняттям "родичі" розуміє бабу, діда, прабабу, прадіда, повнорідних братів і сестер (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"). Разом з тим, для питань усиновлення дітей іноземцями мають враховуватися і інші родинні зв'язки (іноземець є дядько або тіткою дитини, її двоюрідним братом або сестрою тощо).

- дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України. На сьогодні такий перелік затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 вересня 2008 р. N 510.

У передбачених випадках, усиновлення дитини може здійснюватися і без дотримання річного строку перебування дитини на обліку у Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини.

Б) Відсутність протягом строку перебування дитини на обліку громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю. Тобто Сімейний кодекс підтверджує положення п. 21 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., відповідно до якого усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим. При цьому береться до уваги не тільки усиновлення дитини громадянами України, але і інші форми догляду за дитиною (взяття її під опіку або піклування, взяття її в прийомною сім'ю, під патронат тощо).

В) Для усиновлення дитини іноземцем необхідною є згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини (Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини). Для надання згоди на усиновлення Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини має подати запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що прагнуть усиновити дитину - громадянина України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу. Порядок звернення з таким запитом має затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Г) Забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України. Тобто дитині як мінімум мають бути гарантовані ті права, які закріплені у Сімейному кодексі України та інших актах сімейного законодавства.

Переважне право на усиновлення дитини мають ті іноземці, які є родичами дитини або є громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги. Тобто якщо декілька іноземців претендують на усиновлення дитини, відповідне право буде надано тому іноземцю, який входить до групи осіб, що мають переважне право на усиновлення.

Усиновлення дітей іноземцями здійснюється на підставі рішення суду. Подача заяви до суду та розгляд справи здійснюється за правилами Глави 5 Розділу 4 Цивільно-процесуального кодексу України. При розгляді справи суд має враховувати також законодавство країни усиновлювача (рішення Верховного Суду України від 4 липня 2007 р.). Також, розглядаючи справі про усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями, судам необхідно брати до уваги положення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення в про позбавлення та поновлення батьківських прав".

Сімейний кодекс гарантує усиновленій іноземцем дитині захист зі сторони держави. Такий захист здійснюється шляхом нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей (див. коментар до ст. 287 СК), а також правилом коментованої статті, що за усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років. В подальшому в разі бажання повнолітній усиновлений може змінити українське громадянство на громадянство країни усиновлювача.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів. Тобто усиновлена дитина має право знати свою національність, дотримувати певних національних традицій та звичаїв тощо.