Мы ВКонтакте

Стаття 7. Основи правового статусу засуджених

1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

2. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.

Коментар:

Коментуючи дану статтю, слід наголосити, що у кримінально-виконавчому законодавстві правовий статус закріплюється двома шляхами: 1) встановлення нормативного визначення правового статусу засуджених; 2) регламентація прав, законних інтересів і обов'язків засуджених.

Правовий статус засудженого є досить складним соціально-правовим явищем і виступає в якості сукупності передбачених різними галузями законодавства України прав і обов'язків засудженого під час виконання і відбування кримінального покарання. Безперечною перевагою чинного КВК України є наявність у ньому широкого спектра норм, які на рівні закону закріплюють конкретні права і обов'язки засуджених.

Вивчення правового статусу засуджених передбачає розгляд проблем, вирішення яких забезпечить дотримання в Україні принципу верховенства права, закріпленого в Конституції України.

Недостатня теоретична розробка проблем правового статусу засуджених є одною з причин того, що в чинному законодавстві та відомчих нормативних актах деякі обов'язки і права засуджених формулюються нечітко; права засуджених визначаються так, що їх реалізація інколи ставиться в залежність від розсуду адміністрації.

Правовий статус осіб, які відбувають покарання, можна визначити як закріплене нормами різних галузей права і виражене через сукупність прав, законних інтересів і обов'язків становище засуджених під час відбування кримінального покарання того чи іншого виду.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Так, стаття 63 Конституції України закріплює, що засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду. Головне - держава не відмовляється від засуджених осіб, не тільки поважає, а ще й охороняє їхні права, свободи та законні інтереси так само, як і законослухняних громадян.

Частина 2 статті 7 КВК України додатково закріпила норму, яка передбачає, що засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду. Слід мати на увазі, що ступінь обмежень, безумовно, залежить від вчиненого особою злочину і від виду покарання за цей злочин.

Законодавець виходить із необхідності збереження за засудженими громадянства держави і правового статусу громадянина України, що має велике соціально-політичне і виховне значення, характеризуючи підхід держави до злочинця із гуманістичних позицій.

Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Засуджені в Україні іноземці та засуджені особи без громадянства мають такий же правовий статус, як і засуджені громадяни України, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не встановлено іншим чином.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. Прогресивною системою покарань вважається призначення тих покарань, які передбачають найменшу кількість обмежень для осіб, які вчинили злочин. Це в першу чергу покарання, не пов'язані із позбавленням волі.

Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.

Цей конституційний принцип знайшов відображення у Кримінально-виконавчому кодексу України.

Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, основані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.