Мы ВКонтакте

Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань

1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю мають право:

Президент України;

Прем'єр-міністр України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники;

голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування;

Міністр юстиції України;

члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані;

народні депутати України, а також депутати, уповноважені на те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням покарань на відповідній території;

Голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань; 

сільський, селищний, міський голова - на території відповідної місцевої ради.

2. Представники засобів масової інформації та інші особи можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами.

Коментар:

Стаття, що коментується, визначає повноваження посадових осіб держави та інших осіб відвідувати установи виконання покарань і здійснювати контролю за їх діяльністю. Зокрема, дана стаття встановлює певний перелік посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань та мають право без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань.

Згідно з чинним законодавством до них належать: Президент України; Прем'єр-міністр України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники; голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування; Міністр юстиції України; члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню; Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані; народні депутати України, а також депутати, уповноважені на те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами; Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням покарань на відповідній території; Голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань; сільський, селищний, міський голова - на території відповідної місцевої ради. 

Серед органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань, особливе місце належить Верховній Раді України, яка здійснює парламентський контроль. Особливість ролі Верховної Ради України в цій сфері обумовлюється тим, що вона є єдиним законодавчим органом нашої держави, а відповідно до п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів та установ виконання покарань.

Крім цього, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за дотриманням законності при виконанні кримінальних покарань і через інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (далі - Уповноважений), який діє відповідно до вимог Закону України від 23 грудня 1997 р. "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (далі - Закон). Зокрема, ст. 3 Закону передбачає, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Для реалізації покладених на нього завдань, Уповноважений наділяється цілим комплексом повноважень, які закріплені у ст. 13 Закону, і серед інших йому надаються наступні:

- відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;

- звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

- направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

- перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів реагування у місячний строк щодо усунення виявлених порушень.

Щорічно Уповноважений представляє Верховній Раді України доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями або бездіяльністю права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Окремий розділ у щорічній доповіді Уповноваженого присвячений питанню забезпечення прав і свобод людини у пенітенціарних установах України. За щорічною доповіддю Уповноваженого Верховна Рада України приймає постанову.

Прокурору, який здійснює нагляд, надається право: 

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Більш детально компетенція відповідних органів прокуратури щодо здійснення нагляду та його основні форми конкретизуються у відомчих нормативно-правових актах Генеральної прокуратури України, зокрема у наказі Генеральної прокуратури N 7гн від 26 грудня 2005 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян".

На Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України покладається організація наглядової діяльності та здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у центральному органі виконавчої влади з питань виконання покарань та Департаменті державної виконавчої служби (щодо виконання покарань у виді штрафу та конфіскації майна).

На Головне Управління нагляду за додержанням законів у Збройних силах України та інших військових формуваннях Генеральної прокуратури України і відповідних військових прокурорів (регіонів, ВМС, гарнізонів) покладається здійснення нагляду на гауптвахтах, у кімнатах тимчасового затримання, військових частинах, щодо службового обмеження для військовослужбовців та виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а на військового прокурора Центрального регіону України - також здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України.

На відповідні відділи прокуратур обласного рівня покладається здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у:

- регіональних органах Департаменту та державної виконавчої служби;

- слідчих ізоляторах, у тому числі стосовно засуджених до арешту, які тимчасово тримаються в них до утворення арештних домів;

- у регіональних комісіях з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, територіальних управлінь (відділів) Департаменту.

На прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (за відсутності спеціалізованих прокуратур - на відповідних територіальних прокурорів) покладається:

- здійснення нагляду за додержанням законів у виправних та виховних колоніях, виправних центрах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, лікувально-трудових профілакторіях регіональних підрозділів Департаменту;

- проведення досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у виправних та виховних колоніях, виправних центрах, лікувально-трудових профілакторіях, у тому числі й працівниками цих установ;

- здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства про злочини вказаної вище категорії;

- представництво інтересів громадян та держави в судах, підтримання державного обвинувачення, а також участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків.

Районні, міські, міжрайонні прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів у:

- кримінально-виконавчих інспекціях регіональних управлінь (відділів) Департаменту

- підрозділах державної виконавчої служби;

- спостережних комісіях та службах у справах неповнолітніх при здійсненні ними громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань.

Однією із основних форм здійснення прокурорського нагляду є проведення комплексних перевірок дотримання законності, які здійснюються:

- у слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, регіональних комісіях територіальних управлінь (відділів) Департаменту з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі, - щомісячно; 

- у кримінально-виконавчих інспекціях - щоквартально;

- в установах виконання покарань, дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України, підрозділах державної виконавчої служби - один раз на півріччя. 

Крім того, з метою здійснення нагляду прокурор щомісячно перевіряє повноту реєстрації, законність розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини і при здійсненні наглядових перевірок проводить особистий прийом засуджених.

За результатами проведених перевірок та з метою усунення виявлених порушень закону органами прокуратури вносяться передбачені Законом України "Про прокуратуру" документи прокурорського реагування, які є обов'язковими для адміністрації органів і установ виконання покарань.

Однією із найбільш ефективних форм відомчого контролю є інспектування органів та установ виконання покарань. Загальні положення щодо інспектування установ виконання покарань закріплені у п. 5 Правил. Правом інспектування установ виконання покарань користуються Голова Департаменту, його заступники, начальники територіальних органів управління Департаменту та їх заступники. Всі інші працівники кримінально-виконавчої системи користуються правом перевірки установ виконання покарань на підставі приписів або завдань на відрядження, затверджених переліченими вище посадовими особами.

Комплексне інспектування територіальних органів управління та установ виконання покарань проводиться Департаментом один раз на п'ять років. Комплексне інспектування установ виконання покарань територіальним органом управління здійснюється один раз на два роки.

Основними завданнями інспектування є:

- вивчення та оцінка фактичного стану діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи з усіх напрямків роботи, перевірка її відповідності вимогам чинного законодавства, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів, рішень колегії, вказівок Департаменту;

- визначення адекватності вжитих заходів оперативній обстановці та стану справ, що склалися, аналіз результатів діяльності і ступеня впливу на стан справ у підпорядкованих установах;

- визначення та оцінка ефективності стилю і методів роботи керівних кадрів, ступеня їх впливу на стан справ у підвідомчих установах; 

- перевірка знання працівниками законодавства та відомчих нормативних актів, вміння орієнтуватися в обстановці, приймати грамотні рішення і реагувати на її зміни;

- виявлення невикористаних резервів для удосконалення діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи;

- виявлення недоліків у діяльності органів і установ виконання покарань, а також причин і умов, що сприяли їх виникненню, розробка заходів, спрямованих на їх усунення;

- вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду, нових форм і методів роботи;

- надання практичної допомоги в організації роботи;

- сприяння правильному добору, розстановці, навчанню і вихованню кадрів, підвищенню їх відповідальності за доручену справу, зміцненню дисципліни і законності.

Результати комплексного інспектування органів і установ виконання покарань обговорюються на оперативних нарадах та засіданнях колегій Департаменту та його територіальних органів, за висновками яких вживаються відповідні заходи реагування на виявлені недоліки та порушення. Для усунення виявлених недоліків складаються та затверджуються відповідні плани організаційно-практичних заходів, хід виконання яких контролюється Департаментом або керівництвом регіонального управління (відділу) З метою перевірки ефективності та якості усунення недоліків, виявлених під час інспектування, на протязі року після проведення комплексної перевірки (як правило) проводяться контрольні перевірки, результати яких також обговорюються на нарадах та засіданнях відповідних колегій.

З метою забезпечення законності в діяльності органів і установ виконання покарань ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" серед інших обов'язків, які покладаються на посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, передбачає також і наступні:

- виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;

- забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав і інтересів засуджених і осіб, взятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;

- забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, взятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом;

- забезпечувати безпеку засуджених і осіб, взятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

- припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань;

- запобігати вчиненню злочинів та дисциплінарних проступків в органах та установах виконання покарань, приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймати рішення;

- виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчинені в установах виконання покарань; 

- створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, взятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.