Мы ВКонтакте

Стаття 110. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

1. Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.

2. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

3. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

4. Кількість і види побачень встановлюються цим Кодексом.

5. Засудженим надається право на телефонні розмови без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, заборонені.

6. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.

7. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

Коментар:

 

Стаття, що коментується, передбачає право засуджених до позбавлення волі на побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами, а також на телефонні розмови.

Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).

Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, її родинні зв'язки із засудженими, можуть бути паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки органу самоврядування, що підтверджують факт проживання однією сім'єю засуджених з прибулою особою. Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених, які містяться у їх особовій справі.

Родичів та осіб, котрі прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи і інформують їх про поведінку засудженого, попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону спроб нелегальних передач та про негайне припинення побачення у випадку, якщо буде виявлено порушення встановлених правил.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. Кількість неповнолітніх дітей, які можуть бути присутніми на побаченні не встановлюється.

Тривалість побачень встановлюється адміністрацією установ виконання покарань у залежності від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше однієї доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надаються в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані спеціальними кабінками. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена, вони чітко встановлюються цим Кодексом, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Засудженим надається право на телефоні розмови без обмежень у їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між перебуваючими в місцях позбавлення волі заборонені.

Перші побачення можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув'язнення. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.