Мы ВКонтакте

Стаття 148. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

1. З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років.

2. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах дітей.

3. На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.

Коментар:

Стаття, що коментується, передбачає залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку. З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років. У названій нормі реалізується принцип відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі всього строку покарання, як правило, в одній установі.

Встановлені законом підстави до залишення таких засуджених після досягнення вісімнадцятирічного віку у виховній колонії з урахуванням відносно невеликих термінів покарання, що зазвичай призначається неповнолітнім, а також можливості застосування до них умовно-дострокового звільнення, дають можливість практично реалізовувати названий принцип відносно значного числа засуджених, які тримаються у виховних колоніях.

Для залишення засудженого в колонії достатньо будь-якої з двох перелічених ознак, хоча вони зазвичай бувають тісно взаємопов'язані.

При цьому зовсім не обов'язковим є повне виправлення засудженого, хоча вся поведінка засудженого повинна об'єктивно підтверджувати настання достатньо вагомих змін, які характеризують, що засуджений почав ставати на шлях виправлення.

Закон обмежує термін, на який засуджений може бути залишений у виховній колонії - до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти двох років.

Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх. Обов'язкове узгодження зі службою у справах неповнолітніх дає можливість здійснювати їй громадський контроль за правильним вирішенням даних питань адміністрацією установи.

Можливі випадки, коли за формальними ознаками засуджений підлягає залишенню в колонії, однак адміністрація не вирішує це питання позитивно. Формулювання закону "можуть бути залишені" в колонії означає право, а не обов'язок адміністрації позитивно вирішити це питання. Якщо з якихсь міркувань адміністрація вважає недоцільним подальше перебування засудженого в колонії, то вноситься подання про його переведення до виправної колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання, у якому викладаються свої міркування.

Ч. 2 ст. 148 КВК України поширює на осіб, які досягли повноліття та залишені у виховній колонії, умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, установлені для неповнолітніх засуджених. Це означає, що будь-яке самовільне посилення режиму та умов відбування покарання відносно даної категорії осіб, створення їм більш важких умов, є неприпустимим.

Змінюватись можуть лише форми виховного процесу виходячи з вікових особливостей даних засуджених, інтересів, духовних та інших потреб, необхідності підготовки до життя після звільнення. Виключення складають лише умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, котрі встановлюються відповідно до законодавства про працю.