Мы ВКонтакте

Стаття 159. Виконання постанови судді про встановлення та припинення адміністративного нагляду

1. Постанова судді про встановлення або припинення адміністративного нагляду у випадках, передбачених пунктами "б" і "г" статті 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", надсилається судом начальнику колонії.

2. Адміністрація колонії надсилає для виконання постанову судді органу внутрішніх справ за обраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.

3. Постанова судді оголошується піднаглядному під розписку. При цьому особі, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, роз'яснюються обов'язки піднаглядного, сповіщається про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та про встановлені щодо неї обмеження, передбачені статтями 9, 10 і 11 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".

Коментар:

Стаття, що коментується, передбачає виконання постанови судді про встановлення і припинення адміністративного нагляду. Щодо осіб, вказаних у перших двох пунктах цього переліку, адміністративний нагляд встановлюється судом за місцезнаходженням виправної колонії за поданням її начальника.

Для цього адміністрація установи завчасно готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосування заходів стягнення, інші матеріали, які вказують про небажання засудженого стати на шлях виправлення (питання про встановлення адміністративного нагляду щодо засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів вирішується незалежно від поведінки цих осіб під час відбування покарання, оскільки необхідність подібного нагляду обумовлена виключно великим рівнем "рецидивонебезпечності" даної категорії засуджених).

Щодо піднаглядних можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

При визначенні обмежень слід дотримуватись певних правил, розроблених наукою кримінально-виконавчого права. Обсяг правообмежень і специфічних обов'язків, які застосовуються до піднаглядного, залежить від характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, кількості судимостей, поведінки під час відбування покарання, підстав звільнення від покарання. Ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" встановлено вичерпний перелік обмежень прав, які можуть застосовуватись до піднаглядних, а ст. 9 визначено коло їх додаткових обов'язків. Всього в законі визначено чотири види правообмежень піднаглядних.

Перший вид стосується заборони виходу із дому (квартири) у визначений час. Його зміст полягає в тому, що піднаглядним може бути заборонено вихід із дому (квартири) у певний час. Суд повинен точно встановити дні тижня, а також час доби, протягом яких піднаглядні не мають права залишати приміщення. Вказане обмеження повинно застосовуватися з урахуванням часу (змінності) роботи піднаглядного протягом місця, виконання ним суспільних і родинних обов'язків, а також з урахуванням інших прав і законних інтересів громадянина. Як свідчить практика, заборона виходу із дому застосовується лише відносно вечірніх годин (після 22 годин) і у нічний час, якщо з цим не пов'язана робота звільненого. У ряді випадків дане обмеження застосовується не у всі дні тижня, а лише у передсвяткові дні та вихідні.

Другий вид стосується заборони перебування у визначених місцях району (міста). Так, піднаглядним може бути заборонено перебування у певних пунктах району (міста). Це робиться з метою перешкодити звільненому поновити зв'язки з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя, а також попередити негативний вплив на піднаглядних з боку інших осіб. В цьому випадку необхідно точно перерахувати всі пункти, перебування в яких піднаглядному заборонено.

Перелік не можна замінювати вказівкою на заборону з'являтися в громадських місцях. Така заборона створює невизначеність у обмеженнях. Вона може породити порушення правил адміністративного нагляду і не дасть виховного впливу на піднаглядного. При застосуванні цього обмеження необхідно враховувати як умови життя самих піднаглядних, так і характер громадського життя району або міста.

Також, особам, що перебувають під адміністративним наглядом, може бути заборонено виїзд або обмежено час виїзду за межі району чи міста. Мета такого обмеження - перешкодити піднаглядному ухилитися від контролю. Цей висновок можна зробити із тексту п. "г" ст. 9 Закону "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", в якому визначено обов'язок піднаглядних при виїзді за особистими справами в інший населений пункт і находження там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Заборона виїзду в інший населений пункт застосовується у тому випадку, якщо є підстави вважати, що піднаглядний буде вести там антигромадський спосіб життя, порушувати громадський порядок або встановить антигромадські зв'язки. Якщо такі підстави відсутні - у застосуванні даного правообмеження немає необхідності.

Останнім видом обмеження є реєстрація в органі внутрішніх справ від одного до чотирьох разів на місяць. Його мета - встановлення постійного та регулярного контролю за піднаглядним, забезпечення контролю за їх поведінкою і проведення з ними виховної роботи.

У випадках, коли обмеження, запропоновані міськ-, райвідділом внутрішніх справ не відповідають вказаним вимогам, адміністрація установи виконання покарань може у поданні до суду визначити інші обмеження, з обов'язковим мотивуванням такого рішення.

При вирішенні питання щодо встановлення адміністративного нагляду установи виконання покарань (далі - УВП): а) здійснюють облік засуджених та збирають відомості про поведінку під час відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи осіб, зазначених у пункті "б" і "г" Закону; б) готують матеріали, що свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення та свідчать про доцільність установлення адміністративного нагляду; в) направляють до органів внутрішніх справ запити з метою надання міськими (районними) управліннями (відділами) головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях і місті Севастополі (далі - міськ-, райвідділ) пропозицій щодо обмежень дій піднаглядних; г) готують матеріали стосовно раніше судимих осіб, які підпадають під дію закону, що підтверджують необхідність установлення адміністративного нагляду для розгляду їх на комісії; д) направляють до суду подання, у якому мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити начальник органу внутрішніх справ, на територію якого прибуде раніше судимий, щодо якого встановлено адміністративний нагляд (далі - піднаглядний); е) направляють постанови суду про встановлення адміністративного нагляду за обраним піднаглядним місцем проживання для виконання міськ-, райвідділами.

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і дотримуватися таких правил: а) прибути у визначений виправною установою термін в обрані ними місця проживання і зареєструватися в органах внутрішніх справ; б) з'являтися за викликом міліції і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; г) у разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг встановлених обмежень, зокрема: а) продовжувати термін адміністративного нагляду відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону; б) збільшувати або зменшувати обсяг обмежень дій піднаглядних відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону; в) припиняти адміністративний нагляд відповідно до ч. 4 ст. 8 та ч. 4 ст. 5 Закону.

Зміна обсягу встановлених обмежень здійснюється судом за поданням начальника міськ-, райвідділу внутрішніх справ.

Контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, управління внутрішніх справ областей, міст і на транспорті. Найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про адміністративний нагляд здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.