Мы ВКонтакте

Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Коментар:

1. Згідно зі ст. 2 підставою кримінальної відповідальності є наявність у діянні особи складу злочину. Стосовно попередньої злочинної діяльності це положення потребує уточнення. Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у статтях 14 та 15 і у відповідній статті Особливої частини КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею (частиною, пунктом статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з обов'язковим посиланням на ч. 1 ст. 14, частини 2 або 3 ст. 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини КК сформульовані як закінчені посягання. Оскільки згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 15 закінчений та незакінчений замах може полягати лише у діях, замах на злочин, вчинений шляхом бездіяльності, має кваліфікуватись за ч. 1 ст. 15 і відповідною нормою Особливої частини КК.

Посилання на норму Загальної частини КК повинно міститись перед вказівкою на норму Особливої частини КК; якщо винному інкримінується вчинення кількох різних незакінчених злочинів, посилання на відповідні частини ст. 14 і ст. 15 має бути перед кожною із норм Особливої частини. Кожна попередня стадія поглинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує, а юридичне формулювання обвинувачення має обов'язково включати вказівку на такі поняття, як готування, незакінчений замах або закінчений замах. За неконкретизованого умислу готування до злочину або замах на злочин повинні кваліфікуватись із посиланням на ту статтю (частину, пункт статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за найменш небезпечний злочин, що охоплюється зазначеним умислом.

Суспільно небезпечні наслідки, однорідні з тими, які прагнув заподіяти винний, що настали при замаху на злочин, не потребують самостійної кваліфікації навіть у разі, коли вони охоплюються ознаками об'єктивної сторони іншого закінченого злочину. Маються на увазі ситуації, коли шкода заподіюється одним діянням, в межах одного об'єкта (безпосереднього або принаймні родового), а замах на злочин (незакінчений злочин) є більш тяжким, ніж відповідний закінчений злочин. Наприклад, заподіяння під час замаху на вбивство середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфікується лише за статтями 15, 115 без оцінки вчиненого за ст. 122. Фактичне спричинення шкоди здоров'ю людини враховується при призначенні покарання за замах на вбивство як замах на більш тяжкий злочин.

2. Покарання за готування до злочину та замах на нього призначається за тією ж статтею КК, що і за закінчений злочин. При цьому, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). За умови рівності всіх інших обставин незакінчений злочин поступається закінченому діянню за ступенем суспільної небезпеки. Частини 2 і 3 ст. 68 закріплюють принцип не факультативного, а обов'язкового пом'якшення покарання за незакінчений злочин, тобто у чинному КК знаходить втілення ідея формалізації суддівського розсуду при призначенні покарання за готування і замах.