1. При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

г) вісім годин громадських робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

2. При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

3. Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

4. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

5. Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

6. Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Коментар:

1. Наведені у ст. 72 правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення застосовуються судом при призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

2. У частинах 1, 2, 3 і 4 ст. 72 визначено співвідношення між різними видами покарань, яке застосовується судом при переведенні менш суворого виду покарання в більш суворий вид покарання. Складання покарань одного й того ж виду проводиться судом шляхом додавання їх строків (розмірів), за винятком виправних робіт та службових обмежень для військовослужбовців, коли складанню підлягають лише строки цих покарань, а розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

3. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не можуть бути переведені в будь-яке інше покарання відповідно до ч. 1 ст. 72. При складанні цих покарань, а також складанні їх з іншими покараннями, суд може: а) застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю поглинає штраф); б) включити його в остаточне покарання як самостійне покарання.

4. Додаткові покарання одного виду, призначені судом за злочини, що входять у сукупність, складаються у межах, передбачених для цього виду додаткового покарання у Загальній частині КК. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

5. Зарахування судом попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі провадиться з розрахунку день за день або виходячи із співвідношення покарань, визначеного в ч. 1 ст. 72. Якщо ж суд призначає покарання, які не зазначені у ній, то, враховуючи попереднє ув'язнення, він може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

У строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи органом дізнання за підозрою у вчиненні злочину (ст. 106 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.); б) затримання особи слідчим за підозрою у вчиненні злочину (ст. 115 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.); в) тримання особи під вартою як запобіжний захід (статті 155, 156, 1652 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.); г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи (статті 204, 205 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.).

Суд має звільнити засудженого від відбування основного покарання, якщо зарахування попереднього ув'язнення становить фактично відбуте ним призначене основне покарання.

6. Нова ч. 6 ст. 72 поширила положення ч. 1 ст. 72 зокрема на випадки заміни покарання.