Мы ВКонтакте

Стаття 86. Амністія

1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

2. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

3. Виключено.

 

Коментар:

1. Амністія - це вид звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання та його відбування, який на підставі закону про амністію застосовується судом щодо певної, але індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

Акт амністії не скасовує і не змінює відповідного кримінального закону, не являє собою декриміналізації і не ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановлених обвинувальних вироків.

Законом про амністію може бути передбачене: 1) повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання (повна амністія); 2) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія); 3) заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є повна та умовна амністія. У цих випадках порушені кримінальні справи, що перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства та справи, що передані до судів, але не розглянуті ними, підлягають закриттю. Особи, підозрювані або обвинувачені у вчиненні злочинів, звільняються від кримінальної відповідальності судом за поданням органів дізнання та досудового слідства. Звільненню від кримінальної відповідальності за амністією підлягають і ті особи, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті ним, або розглянуті, але вироки стосовно яких не набрали законної сили. Питання про застосування амністії вирішується також на стадіях попереднього розгляду справи суддею, при розгляді справи в апеляційній і касаційній інстанціях та під час виконання вироку, ухвали і постанови суду. Якщо кримінальну справу порушено всупереч акта амністії, що звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності, обвинувальний вирок, хоча б із звільненням засудженого від відбування покарання, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує. У такому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. Суд постановляє обвинувальний чи виправдувальний вирок, а особа, яка обвинувачується органами досудового розслідування у вчиненні злочину, дістає можливість домогтися свого публічного виправдання у судовому порядку. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Не є перешкодою для застосування закону про амністію те, що особа, даючи згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому їй злочині.

Набрання чинності конкретним законом про амністію саме по собі нікого від кримінальної відповідальності чи покарання звільнити не може. Закон про амністію - це позбавлений персоніфікованого характеру акт вищого органу державної влади, який відіграє роль юридичної передумови ухвалення правозастосовним органом (судом) процесуального рішення про звільнення конкретної особи від кримінальної відповідальності або покарання, про заміну покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням. Амністія оголошується законом України стосовно певних категорій осіб, як правило, не частіше одного разу протягом календарного року. Закон про амністію підлягає обов'язковій публікації в офіційних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування покарання або подальшого відбування покарання, повинні бути звільнені не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію. Однак якщо питання про застосування акта амністії не було розглянуто протягом трьох місяців після його опублікування, закінчення цього строку не є підставою для відмови в застосуванні амністії надалі щодо осіб, які підпадають під її дію.

Дія закону про амністію, як правило, поширюється лише на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

Якщо має місце сукупність злочинів, дія акта амністії поширюється на ті злочини, які зазначені у ньому. На осіб, які вчинили кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливості його застосування.

Застосування амністії до триваючих і продовжуваних злочинів, вчинення яких може бути розпочате до набрання чинності закону про амністію, залежить від того, чи визнано той чи інший злочин закінченим. Закон про амністію не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності відповідним законом.

Дія закону про амністію обмежена незначними часовими рамками і спрямована на звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання або на заміну покарання чи його невідбутої частини більш м'яким покаранням тільки певної категорії осіб, визначених у цьому законі.

2. Законом України "Про застосування амністії" визначено коло осіб, щодо яких не допускається застосування амністії. Це особи: 1) яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі; 2) які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та (або) особливо тяжких злочинів; 3) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 4) яких засуджено за вчинення іншого умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання. Конкретним законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється. Наприклад, відповідно до ст. 7 Закону "Про амністію" від 19 квітня 2007 р. амністія не поширювалась також на осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів, якщо вони вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей, а також на осіб, до яких протягом 1997 - 2007 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Дія законів про амністію не поширюється на осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. Застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать. Водночас обмежено осудна особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання або від його подальшого відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії.

Особи, вирок суду щодо яких не набрав законної сили у зв'язку з поданням апеляції або перевіряється в касаційному порядку, мають право на те, щоб стосовно них застосовувалась амністія.

3. У законі про амністію визначаються критерії її застосування. Як правило, при цьому не враховується поведінка засудженого в період відбування покарання (за винятком злісного порушення режиму), і під амністію можуть потрапляти особи, які не стали на шлях виправлення. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого під час відбування покарання.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання. Амністія, будучи повним або частковим анулюванням кримінально-правових наслідків вчиненого злочину, не може порушувати врегульованих цивільним законодавством майнових інтересів громадян, юридичних осіб, держави. Тому амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на особу вироком чи рішенням суду.

4. Закон про амністію не може передбачати зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання. Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень статей 88 - 91, з огляду на вид і строк фактично відбутого винним покарання.

* * *

Конституція України (ст. 92).

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (ст. 6).

Кримінально-виконавчий кодекс від 11 липня 2003 р. (глава 23).

Закон України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р.

Закон України "Про амністію" від 19 квітня 2007 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 12 жовтня 1989 р. "Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку" (п. 6).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 7 від 3 червня 2005 р. "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (пункти 6, 16, 22).