Мы ВКонтакте

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи, а його додатковим обов'язковим об'єктом - залежно від конкретної форми цього злочину - порядок проведення трансплантації органів чи тканин людини або торгівлі органами або тканинами людини як складових порядку забезпечення здоров'я населення.

У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини урядам держав-учасників рекомендовано привести свої закони у відповідність із Правилами, доданими до Резолюції, і ввести відповідні санкції для забезпечення їх виконання. Правилами, зокрема, встановлено щодо вилучення, пересадження, трансплантації й іншого використання матеріалів від: 1) живих людей: донорові повинна бути надана відповідна інформація про можливі наслідки вилучення; вилучення не повинне здійснюватися без добровільної, а у відповідних випадках - письмової згоди донора; вилучений матеріал не може бути запропонований для продажу; 2) померлих людей: вилучення не повинне мати місця за наявності заперечень з боку померлого; факт смерті повинен бути встановлений лікарем, який не входить до складу команди, що буде робити вилучення, пересадження або трансплантацію; особистість донора не повинна бути відома реципієнтові, а особистість реципієнта - родині донора; матеріали не повинні надаватися за винагороду.

2. Предметом цього злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотрансплантати), як органи і тканини, у т. ч. (крім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143) взяті у мертвої людини. Не є ним: а) інші анатомічні матеріали (анатомічні утворення, клітини); б) анатомічні матеріали тварини (ксенотрансплантати); в) кров, її компоненти, аутотрансплантати (анатомічні матеріали, взяті у людини для пересадки цій же людині), штучно виготовлені замінники органів і тканин людини.

Незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, що належать до хребетних, може бути кваліфіковане за ст. 299, а вилучення крові у людини-донора - за ст. 144.

Під органами розуміються частини організму людини, що мають певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12-палою кишкою, селезінка тощо), а під тканинами - речовини, що являють собою систему переважно однорідних клітин - м'які тканини (тверда мозкова оболонка, перикард), тканини опорно-рухового апарату (сухожилки м'язів, фрагменти ребер, колінний і плечовий суглоби тощо), артеріальні і венозні судини, клапани серця, аорти та інших великих судин, інші тканини (кістковий мозок, шкіра, зуби, трахея тощо). Питання про те, чи здатні вилучені тканини регенеруватися (відновлюватися), може мати значення тільки для призначення покарання.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч. 1 ст. 143);

2) вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 ст. 143);

3) незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143);

4) участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

У ст. 143 під трансплантацією розуміється спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (особі, для лікування якої застосовується трансплантація) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини.

Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого законом порядку у разі недотримання хоча б однієї з таких умов, зокрема:

а) існує письмова згода об'єктивно поінформованих донора (якщо донором є жива людина) і реципієнта та батьків чи інших законних представників реципієнта, якщо ним є особа віком від 15 до 18 років (щодо реципієнта віком до 15 років трансплантація здійснюється за згодою його законних представників). Ця умова не є обов'язковою лише у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю реципієнта;

б) є наявними медичні показання (бажаних результатів не може дати використання інших, крім трансплантації, засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я хворого), встановлені консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи;

в) завдана при трансплантації шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту;

г) дані органи і тканини дозволені до трансплантації Міністерством охорони здоров'я України;

ґ) трансплантація проводиться закладами охорони здоров'я чи науковими установами, які мають право її провадити;

д) органи і тканини взяті не у таких категорій живих осіб, як: неповнолітні, недієздатні, ув'язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю, особи, які раніше вже надали орган або частину органа для трансплантації;

е) у живого донора не взято інший гомотрансплантат, крім одного із парних органів або частину органа чи частину тканини;

є) органи та інші анатомічні матеріали взяті з тіла померлої особи, яка перед смертю заборонила це робити, або з порушенням порядку, встановленого законом.

Злочин у його першій формі вважається закінченим з моменту порушення будь-якої з умов проведення трансплантації органів або тканин людини, встановленої законом.

Оскільки у ст. 143 йдеться саме про закон, то не може вважатися порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини порушення порядку, встановленого не законом, а підзаконним актом.

Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту позбавлення людини органа чи тканини.

Про поняття примушування й обман див. коментар до статей 142 і 190. Наявність родинних генетичних зв'язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфікації цього злочину.

Вилучення у людини органа або тканини, вчинене без примушування або обману, за добровільною згодою потерпілого, який повністю усвідомлює характер і небезпеку для його життя та здоров'я таких дій (наприклад, потерпілий може щиро погодитися на вилучення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого внаслідок аборту тощо), кваліфікується за ч. 1 ст. 143, а в разі заподіяння йому внаслідок таких дій тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження - додатково за статтями 121 або 122. Аналогічно кваліфікується будь-яке порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин від живої людини, пов'язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації, поєднане з порушенням встановленого законом порядку їх трансплантації кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 143.

Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбачають їх купівлю-продаж, у т. ч. зовнішньоторговельних. Згідно з законодавством України укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу кісткового мозку.

Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту фактичного укладення вказаної угоди.

Незаконна торгівля органами або тканинами людини, вчинена особою, яка їх попередньо вилучила шляхом примушування або обману з метою їх наступної трансплантації, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 і 4 ст. 143.

До транснаціональних організацій у ч. 5 ст. 143 належать організації, які систематично займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів чи тканин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, та/або міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих людей. Заборона розглядати людське тіло і його частини як предмет комерційних операцій є всесвітньо визнаним принципом трансплантації органів і тканин людини, але незаконність стосовно торгівлі вказаними предметами у разі вчинення цих діянь на території України визначається відповідно до законодавства України. Про поняття вчинення злочину на території України див. коментар до ст. 6.

На транснаціональні організації відповідно до ч. 5 ст. 143 не поширюються всі ознаки злочинної організації, визначені у ч. 4 ст. 28, оскільки метою останніх є вчинення лише тяжких і особливо тяжких злочинів, а жоден із злочинів, передбачених частинами 2, 3 і 4 ст. 143, не є тяжким чи особливо тяжким. Специфічних ознак транснаціональних організацій, крім виду їх діяльності, закон взагалі не визначає. Разом з тим, слід вважати, що до транснаціональної організації може бути віднесене стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення діянь, передбачених частинами 2, 3 або 4 ст. 143.

4. Суб'єкт злочину загальний. Як правило, у його першій формі ним є медичний працівник, який порушує встановлений законом порядок трансплантації органів або тканин людини.

5. З суб'єктивної сторони злочин у будь-якій із його форм характеризується прямим умислом. Для другої його форми обов'язковою є спеціальна мета: вилучення у людини органів або тканин здійснюється з метою їх наступної трансплантації (при цьому реципієнтом може бути будь-яка людина, у т. ч. невідома винному).

Якщо таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації за іншими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень. Умисне заподіяння тілесного ушкодження, яке супроводжувалось знущанням над особою і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, та, залежно від наслідків ушкодження, - статтями 121, 122 або 125.

Якщо вказане вилучення було поєднане із вбивством потерпілого, слід мати на увазі, що заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань, а так само глумління над трупом, яке виразилося у відрізанні певних органів, судовою практикою розцінюється як вбивство з особливою жорстокістю і кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини для трансплантації, незаконної торгівлі тощо кваліфікується як вчинене з корисливих мотивів за п. 6 ч. 2 ст. 115, і додатково за частинами 2, 3, 4 або 5 ст. 143.

Та обставина, що потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар, пов'язавши його з настанням власної смерті, не звільняє винного від відповідальності за статтями 115 і 143.

6. Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному стані або б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. 3 ст. 143).

Про поняття безпорадного стану і матеріальної або іншої залежності див. коментар до статей 66, 67, 120, 135 і 152.

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб. Про поняття попередньої змови групи осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

7. Торгівля людьми з метою вилучення у людини як органів, так і тканин для їх трансплантації повністю охоплюються ст. 149.

 * * *

Про заборону купівлі і продажу органів людини. Резолюція Всесвітньої організації охорони здоров'я WHA 42.5 від 10 травня 1989 р.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 282 - 284, 290).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (ст. 47).

Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" від 16 липня 1999 р.

Додатковий протокол до Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини від 24 січня 2002 р.

Резолюція Комітету міністрів Ради Європи про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини N (78) 29 від 11 травня 1978 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" N 695 від 24 квітня 2000 р.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 18 лютого 2006 р. N 164.

Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку. Затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України N 96 від 4 травня 2000 р.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Інструкція щодо вилучення органів людини в донора-трупа. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у донора-трупа. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донора-трупа. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини. Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України N 226 від 25 вересня 2000 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (п. 10).