Мы ВКонтакте

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель як складної екосистеми, тісно пов'язаної з іншими елементами довкілля - надрами, водами, рослинним і тваринним світом тощо. Додатковим об'єктом є життя і здоров'я особи, інші блага.

2. Предметом злочину виступають землі - верхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхню товщу земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод. Вжите у ст. 239 поняття "землі" збігається з поняттям "ґрунт", який розглядається як мінерально-органічне утворення, поверхневий шар землі, що характеризується родючістю.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі: а) сільськогосподарського призначення; б) житлової та громадської забудови; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оздоровчого призначення; ґ) рекреаційного призначення; д) історико-культурного призначення; е) лісового фонду; є) водного фонду; ж) промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.

У складі цього злочину терміни "забруднення" та "псування" одночасно позначають і діяння, і суспільно небезпечні наслідки.

Забруднення земель - це привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти. Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення у землі різних забруднюючих речовин. При цьому негативні зміни можуть бути зумовлені не лише появою у ґрунті нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення, - понад гранично допустиму концентрацію забруднюючих речовин. Під останньою розуміється максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людей.

Види забруднення земель можуть бути різними - хімічне, радіоактивне, бактеріальне тощо. Поняттям забруднення земель слід охоплювати їх отруєння, тобто насичення ґрунтів токсичними речовинами, внаслідок чого земля перетворюється на фактор небезпеки для людини, флори і фауни.

Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України, службовими особами спеціально уповноважених органів інших органів виконавчої влади, яким надані права державних інспекторів, і оформлюються відповідним протоколом.

Псування земель - це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням. Зниження природно-господарської цінності земель може проявлятись, наприклад, у знищенні або порушенні родючого шару ґрунту, у порушенні структури ґрунту, у знищенні корисної для даного ґрунту фауни.

Розглядуваний злочин має місце лише у разі, коли забруднення або псування земель сталося внаслідок порушення спеціальних правил поводження із зазначеними вище речовинами, відходами чи іншими матеріалами, які у такому разі виступають засобом вчинення посягання. Тривале зниження або втрата родючості земель, виведення їх із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, яке стало результатом безгосподарського використання земель (наприклад, це стосується порушення правил рекультивації земель, їх затоплення, знищення родючого шару ґрунту транспортними засобами), має кваліфікуватись за ст. 254.

Про поняття відходи див. коментар до ст. 268.

До шкідливих речовин і матеріалів у плані відповідальності за ст. 239 потрібно відносити, зокрема, неочищені і незнешкоджені стічні води, покидьки, нафту і нафтопродукти, солі важких металів та інші небезпечні хімічні речовини, штами-продуценти і продукти біотехнології. Внаслідок порушення спеціальних правил землі можуть бути забруднені понад встановлені норми пестицидами (токсичні речовини, їх сполуки або суміші хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, а також гризунів, бур'янів тощо) або агрохімікатами (органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів та урожайності культур тощо).

Порушення спеціальних правил, що спричиняє забруднення або псування земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинно здійснюватись у місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. У зв'язку з цим самовільне захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів на землях утворює склад цього злочину. Забруднення земель може стати наслідком скидів шкідливих речовин і матеріалів у різних аварійних ситуаціях (прорив очисних споруд, транспортних трубопроводів, ємкостей різного призначення тощо).

Невиконання або неналежне виконання при застосуванні пестицидів і агрохімікатів комплексу заходів згідно з встановленими для певної ґрунтово-кліматичної зони регламентами, що спричинило забруднення ґрунтів, має кваліфікуватися за ст. 239.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 239, визнається закінченим з того моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки (загибель хоча б однієї людини або зараження її епідемічним чи інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя або імунного захисту людей, відхилення у розвитку людей тощо) не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи. Наприклад, серйозний розлад здоров'я людини здатне викликати вживання сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, забруднених токсичними речовинами. Створення вказаної небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов'язані з діянням, однак мають самостійний характер.

Якщо реальної загрози заподіяння шкоди охоронюваним соціальним цінностям внаслідок порушення спеціальних правил не виникло, вчинене має тягнути адміністративну відповідальність (ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

4. Суб'єкт злочину - особа, на яку покладено обов'язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. При цьому слід враховувати, що забруднення або псування земель, якщо умисел винного був спрямований на спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків, може розцінюватись як екоцид або як злочин проти національної безпеки України чи проти життя і здоров'я особи. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 239) може характеризуватися тільки необережністю.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 239) є спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків. Про ці поняття див. коментар до статей 236 і 242.

* * * 

Конституція України (ст. 14).

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. (розділи II, VI, VIII).

Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р.

Закон України "Про меліорацію" від 14 січня 2000 р.

Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р.

Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 р.

Закон України "Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі" від 18 квітня 2007 р.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1279 від 17 листопада 1997 р.

Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 15 від 12 січня 1993 р.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19 квітня 1993 р.

Положення про моніторинг земель. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 661 від 20 серпня 1993 р.

Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т. ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 440 від 20 червня 1995 р.

Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1147 від 17 вересня 1996 р.

Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1958 від 25 грудня 2002 р.

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Затверджена наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 171 від 27 жовтня 1997 р. (в редакції наказу N 149 від 4 квітня 2007 р.).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 17 від 10 грудня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" (пункти 5 - 7).