Мы ВКонтакте

Стаття 243. Забруднення моря

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів - караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок використання та охорони моря, екологічна безпека морського середовища. Його додатковим об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, власність та інші блага.

2. Предметом злочину є внутрішні морські води, територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, відкрите море.

Внутрішні морські води - це морські води, розташовані у бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль; води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні. Про поняття територіальні води (територіальне море) див. коментар до ст. 6. Виключну (морську) економічну зону України становлять морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина цієї зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України. Відкрите море - це простір морів і океанів, який не входить у внутрішні і територіальні води України або іншої держави, на який не поширюється нічий суверенітет і використання якого регулюється міжнародно-правовими нормами.

3. З об'єктивної сторони злочин можливий у трьох формах:

1) порушення спеціальних правил, що потягло забруднення моря шкідливими матеріалами, речовинами, а також відходами і створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) незаконне скидання чи поховання зазначених матеріалів, речовин і відходів;

3) неповідомлення про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Порушення спеціальних правил при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 243, може полягати у: 1) діях, які прямо заборонені у прибережних захисних смугах уздовж морського середовища (застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; будівництво промислових об'єктів; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових, стічних вод об'ємом більше одного кубічного метра на добу тощо); 2) бездіяльності, що проявляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забруднення моря, зокрема скидання у море стічних вод, які містять збудників інфекційних захворювань, за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи або містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації.

Забруднення моря, поєднане із порушенням спеціальних правил, буде і в тому разі, коли під час відпливу на прибережну смугу скидаються відходи або шкідливі речовини та матеріали, а також тоді, коли без дозволу уповноважених органів здійснюється залповий, аварійний викид шкідливих речовин у море.

Матеріали і речовини визнаються шкідливими, якщо вони, потрапляючи у морське середовище, здатні заподіяти шкоду життю або здоров'ю особи, морській флорі та фауні, створити перешкоди для правомірного використання моря. Це можуть бути радіоактивні матеріали, господарсько-фекальні стічні води, сира нафта, рідке паливо, осади, залишки і суміші, які вміщують нафту, пестициди, солі важких металів тощо. Про поняття відходів див. коментар до ст. 268.

Різновидом забруднення моря є евтрофікація - збільшення вмісту біогенних речовин у водоймі, що викликає бурхливе розмноження водоростей, зниження прозорості води і вмісту розчиненого кисню у глибинних шарах внаслідок розкладу органічних речовин мертвих рослин і тварин, а також масову загибель донних організмів.

Скидання або поховання у морі шкідливих матеріалів, речовин та відходів утворює склад розглядуваного злочину за умови, що ці дії є незаконними, тобто здійснюються всупереч вимогам законодавства (наприклад, скидання із суден очищених господарсько-побутових стічних вод у чотиримильній зоні прибережних вод). Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. передбачає, що судновласник не відповідає за шкоду, заподіяну забрудненням моря, якщо вона заподіяна внаслідок аварійного скиду господарсько-фекальних вод або сміття в результаті неприйняття їх портом у встановлений строк після своєчасного подання судном відповідної заяви. Скиданням визнається будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення. Факт скидання забруднюючих речовин встановлюється службовими особами Державної екологічної інспекції або інших спеціально уповноважених державних органів, про що складається протокол, який підписується капітаном судна, іншого плавучого засобу, судновласником. Поховання - це, наприклад, такі дії, як закопування, складування на морському дні в контейнері.

Скидання в море зазначених матеріалів, речовин, відходів може здійснюватись як із суден, плавучих засобів, повітряних суден, платформ, інших штучно споруджених у морі конструкцій, так і з берега (наприклад, з промислових підприємств, портів).

У разі будь-яких скидань із суден та інших об'єктів у море забруднюючих речовин або у разі неминучої загрози таких втрат чи скидань капітани суден чи інших плавучих засобів зобов'язані терміново повідомити про це адміністрацію найближчого порту України, а також вжити заходів до максимального зменшення скидання та до ліквідації забруднення. Скиданням забруднюючої речовини або суміші вважається така їх кількість, яка може бути зафіксована інструментальним, візуальним чи іншим способом. Бездіяльність особи, спеціально відповідальної за повідомлення про скидання із суден та інших об'єктів у море забруднюючих речовин, за наявності умов, зазначених у ч. 3 ст. 243, розглядається як злочин. У плані застосування цієї норми крайня потреба скидання шкідливих речовин або сумішей означає, що таке діяння вчиняється вимушено - з тим, щоб запобігти заподіянню іншої шкоди (наприклад, скидання баластних вод з танкера, для того, щоб він врятувався під час аварії, зливання в море палива з літака, який намагається здійснити аварійну посадку).

Для визнання злочину у його першій і третій формах (матеріальні склади злочину) закінченим необхідно, щоб забруднення моря або неповідомлення відповідної інформації належним адресатам створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря. Про поняття створення небезпеки життя, здоров'я людей див. коментар до ст. 239. Злочин у другій формі є закінченим з моменту скидання чи поховання у морі зазначених у ч. 1 ст. 243 матеріалів, речовин і відходів.

Живі ресурси моря - це водні біоресурси, які знаходяться у морському середовищі і нерозривно пов'язані з ним усім життєвим циклом (див. також коментар до ст. 249).

До законних видів використання моря, яким може зашкодити забруднення і засмічення морського середовища, слід відносити, зокрема, морське судноплавство, рибальство, розвідку і видобування корисних копалин, використання морської води для опріснення, оздоровчо-рекреаційну діяльність.

Шкода зонам лікування і відпочинку, небезпека створення якої виникає, може полягати у забрудненні прибережної смуги та морської акваторії, що унеможливлює їх використання як місць відпочинку й оздоровлення людей або потребує значних матеріальних вкладень для поновлення рекреаційних властивостей цих зон.

4. Суб'єкт злочину у першій і другій його формах спеціальний. Ним можуть бути особи, зобов'язані дотримуватись відповідних правил (зокрема, капітани та інші службові особи морських і повітряних суден, інших перебуваючих у морі споруд і засобів, до службових повноважень яких входить забезпечення дотримання спеціальних правил охорони моря від забруднення, службові особи промислових, комунальних, сільськогосподарських та інших підприємств і організацій, які здійснюють забруднення моря з берега, якщо на цих осіб покладався службовий обов'язок дотримуватись правил охорони моря і контролювати їх виконання підлеглими). За ст. 243 слід кваліфікувати також діяння працівників суден, інших морських об'єктів, які безпосередньо експлуатують системи, установки і механізми при виконанні операцій зі шкідливими речовинами чи відходами (помпові машиністи, вахтові мотористи тощо).

Суб'єктом злочину у його третій формі є спеціально відповідальні за інформування належних адресатів особи морських та повітряних суден, інших засобів і споруд, що знаходяться у морі.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину за змістом є аналогічною суб'єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 242.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину у першій і другій його формах (ч. 2 ст. 243) є спричинення загибелі або захворювання людей, масової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу або інших тяжких наслідків (про ці поняття див. коментар до статей 236 і 242).

* * * 

Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню моря з суден 1973 року. Набрала чинності для України 25 січня 1994 р.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 21 квітня 1992 р. Ратифікована постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р.

Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. (статті 15, 25, 48 - 72, 277 - 325).

Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (статті 1, 5, 18 - 110).

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (ст. 411).

Повітряний кодекс України від 23 травня 1995 р. (ст. 15).

Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р. (статті 5, 6).

Закон України "Про виключну (морську) економічну зону України" від 16 травня 1995 р.

Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів. Затверджена Законом України від 22 березня 2001 р.

Закон України "Про ратифікацію Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення" від 22 лютого 2007 р.

Заходи щодо забезпечення виконання зобов'язань Радянською стороною, що випливають із Конвенції з попередження забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р. Затверджені постановою Ради Міністрів СРСР N 222 від 6 березня 1979 р.

Правила охорони внутрішнього моря і територіальних вод від забруднення та засмічення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 431 від 29 березня 2002 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 37 від 18 травня 1995 р.

Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України. Затверджене наказом Мінекобезпеки України N 116 від 26 жовтня 1995 р.

Державні санітарні правила і норми скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97. Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України N 199 від 9 липня 1997 р.

Правила реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України. Затверджені наказом Міністерства транспорту України N 205 від 10 квітня 2001 р.

Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Затверджене наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 526 від 6 грудня 2006 р.