Мы ВКонтакте

Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України

1. Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, - караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок використання, освоєння й охорони континентального шельфу України та його природних багатств (останні є об'єктом права власності українського народу). Додатковим об'єктом визнаються безпека морського судноплавства, екологічна безпека (у разі забруднення моря над континентальним шельфом).

2. Предметом злочину є континентальний шельф та його природні багатства.

Під континентальним шельфом розуміють прибережне морське (океанічне) мілководдя, яке визначається внутрішньою і зовнішньою межею, має аналогічну сусідньому суходолу геологічну будову, є найбільш продуктивним для господарського використання і населене живими організмами. Континентальний шельф України - це поверхня і надра морського дна підводних районів, прилеглих до узбережжя і островів України, але які розташовані поза зоною територіального моря, до глибини 200 м або за цими межами до такого місця, де глибина покриваючих вод дає змогу вести розробку природних багатств. Поверхня і надра морського дна впадин, розташованих у суцільному масиві континентального шельфу, незалежно від глибини, є частиною континентального шельфу України. Якщо встановлення меж континентального шельфу відповідно до наведених ознак суперечить юрисдикції суміжних прибережних держав, межі шельфу визначаються спеціальними міждержавними угодами. Прибережна держава здає на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй карту і відповідну інформацію, включаючи геодезичні дані, які описують зовнішню межу її континентального шельфу.

Природні багатства континентального шельфу - це мінеральні та інші неживі ресурси поверхні і надр морського дна (руди, мінерали, нафта, газ тощо), а також живі організми "сидячих видів". Це організми, які в період, коли можливий їх розвиток, перебувають у нерухомому стані на морському дні чи під ним або не здатні пересуватись інакше, ніж перебуваючи у постійному фізичному контакті з морським дном або надрами (краби, мідії, трепанги, морські зірки тощо).

3. З об'єктивної сторони злочин може набувати однієї з трьох форм, дві з яких передбачені ч. 1, а третя - ч. 2 ст. 244, а саме:

1) порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду;

2) невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей;

3) дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, якщо це не передбачено відповідним договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Порушення законодавства про континентальний шельф України може виражатися у діях або в бездіяльності і полягати, зокрема, у: будівництві споруд та інших установок (штучні острови, бурові установки, стаціонарні платформи, інші об'єкти, у т. ч. закріплені на морському дні для розвідки чи розробки природних ресурсів або інших економічних цілей) на континентальному шельфі України, а також створенні навколо них зон безпеки без належного дозволу або з недотриманням вимог, зазначених у дозволі, порушенні правил їх експлуатації, охорони та ліквідації. Наприклад, незабезпечення вказаних об'єктів засобами попередження суден може викликати катастрофу судна у разі зіткнення його з буровою установкою. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу злочину у першій формі є настання наслідків у виді істотної шкоди, а також причинний зв'язок між зазначеними порушенням і наслідками.

Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи (товарне вирощування продукції, її обробка, транспортування, будівництво, реконструкція або ремонт установок і споруд тощо) на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, за умови, що це не передбачено договором України з іноземною державою або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку. Рішення про надання у користування за контрактом окремих ділянок, у т. ч. континентального шельфу, для геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, їх видобування, інших цілей приймає Кабінет Міністрів України на підставі результатів тендера.

Злочин визнається закінченим: 1) з моменту заподіяння істотної шкоди - у разі порушення законодавства про континентальний шельф (матеріальний склад злочину); 2) з моменту створення небезпеки загибелі живих організмів або загрози життю чи здоров'ю людей - у разі неприйняття відповідною особою заходів захисту (матеріальний склад злочину); 3) з моменту проведення іноземцем недозволених робіт на континентальному шельфі України (формальний склад злочину).

Якщо в результаті невжиття певних заходів суб'єктом, відповідальним за експлуатацію джерел небезпеки, сталася смерть людини або заподіяні тілесні ушкодження, діяння винного потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини Кримінального кодексу від 5 квітня 2001 р. про відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є місце його вчинення - певна ділянка (район) континентального шельфу України.

4. Суб'єкт злочину у формі порушення законодавства про континентальний шельф України загальний. Суб'єкт невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань - спеціальний: це особа, яка відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки у зонах безпеки на континентальному шельфі. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, є осудний громадянин іноземної держави, якому виповнилось 16 років.

5. Суб'єктивна сторона злочину залежно від характеру діяння характеризується умисною або необережною формою вини. Наприклад, розвідування і розробка природних багатств, якщо це не передбачено договором чи дозволом, вчинюються умисно, а невжиття відповідною особою заходів захисту живих організмів моря може бути вчинено як умисно, так і необережно.

* * * 

Конституція України (ст. 13).

Конвенція Організації Об'єднаних Націй про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (ст. 39).

Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про континентальний шельф Союзу РСР" від 6 лютого 1968 р.

Постанова Ради Міністрів СРСР "Про порядок проведення робіт на континентальному шельфі СРСР і охорони його природних багатств" N 564 від 18 липня 1969 р.

Положення про охорону континентального шельфу СРСР. Затверджене постановою Ради Міністрів СРСР N 24 від 11 січня 1974 р.

Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 841 від 8 червня 1998 р.

Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 431 від 29 березня 2002 р.