Мы ВКонтакте

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок охорони, відтворення і використання об'єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об'єктів, узятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об'єкти природно-заповідного фонду.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів), курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони, наукові об'єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне нищення, руйнування чи псування тих об'єктів, які є пам'ятками історії і культури (зокрема об'єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об'єктів історико-культурних заповідників, документальних пам'яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298 або ст. 2981, а забруднення моря у межах такого об'єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона - за ст. 243.

До об'єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об'єкти - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Залежно від походження та інших особливостей заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні. Пам'ятки природи бувають таких видів: комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні. Рішення про створення об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України, а місцевого значення - обласними радами. Для інформування населення та природокористувачів про межі об'єктів природно-заповідного фонду, їх категорію та основні відомості про режим і правила поведінки у межах зазначених об'єктів використовуються інформаційні та охоронні знаки, обов'язковою ознакою яких має бути наочність.

Посягання на особливо охоронювані об'єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги України, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об'єкти (статті 245, 246, 248, 249).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об'єктів природно-заповідного фонду. На території зони суворого режиму округу санітарної охорони курорту це може виявитися, наприклад, у таких заборонених законодавством діях, як: прокладення підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування; влаштування накопичувачів стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, кладовищ і скотомогильників. Про поняття знищення і пошкодження див. також коментар до статей 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов'язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 245. Якщо умисне знищення або пошкодження території та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється із хуліганських спонукань, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 252, 296.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Про поняття цих ознак див. коментар до статей 236 і 245.

* * * 

Європейська ландшафтна конвенція. Ратифікована Законом України від 7 вересня 2005 р.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (статті 1, 5, 60, 61, 64).

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р.

Закон України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 р.

Закон України "Про Червону книгу України" від 7 лютого 2002 р.

Закон України "Про екологічну мережу України" від 24 червня 2004 р.

Указ Президента України "Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" N 167/2002 від 21 лютого 2002 р.

Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" N 1396/2004 від 11 листопада 2004 р.

Указ Президента України "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" N 1238/2005 від 12 вересня 2005 р.

Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 174 від 18 лютого 1997 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду" N 521 від 21 квітня 1998 р.

Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 166 від 8 лютого 1999 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у зв'язку з її приєднанням до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення" N 1822 від 13 грудня 2000 р.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 562 від 23 травня 2001 р.

Положення про Державну службу заповідної справи. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1000 від 9 серпня 2001 р.

Положення про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України. Затверджене наказом Мінприроди України N 30 від 29 березня 1994 р.

Інструкція про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Затверджена наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 67 від 16 лютого 2005 р.