Мы ВКонтакте

Стаття 258(1). Втягнення у вчинення терористичного акту

1. Втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

Коментар:

1. За юридичною природою аналізований злочин являє собою підбурювання до вчинення посягання, передбаченого ст. 258. Оскільки таке підбурювання виділене законодавцем в окрему статтю Особливої частини КК (ст. 2584), саме вона і підлягає застосуванню при вчиненні діянь, які становлять втягнення у вчинення терористичного акту, незважаючи на те, що співучасть у терористичному акті є більш небезпечним посяганням. Втягнення особи у вчинення іншого злочину терористичного характеру (зокрема передбаченого статтями 147, 259, 261, 266, 277, 278, 279, 444), слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і відповідною статтею, яка передбачає відповідальність за такий злочин.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій:

1) втягнення особи у вчинення терористичного акту;

2) примушування до вчинення терористичного акту.

Втягнення особи у вчинення терористичного акту - це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до участі у терористичному акті, у такої особи виникає бажання вчинити дії, передбачені ст. 258. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчинює бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно може здійснюватися шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.

Примушування до вчинення терористичного акту полягає у діях, унаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна вчинити терористичний акт.

Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану; фізичне насильство чи погроза його застосування.

Обман - це повідомлення завідомо неправдивих відомостей чи замовчування певних фактів. При вчиненні цього злочину він може полягати у введенні в оману щодо мети вчинення дій, які становлять терористичний акт, можливих наслідків застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу тощо.

Шантаж у даному випадку означає: а) погрозу викриттям у поведінці, яка компрометує особу, чи розголошенням відомостей, які компрометують особу; б) погрозу заподіянням іншої шкоди (знищенням майна, заподіянням шкоди рідним чи близьким тощо); в) залякування з метою створити вигідну для себе обстановку, поставити потерпілу особу в залежне становище. Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і неправдиві відомості, здійснити наклеп.

Про використання уразливого стану див. п. 2 примітки до ст. 149 і коментар до цієї статті.

Застосування насильства означає заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, інші насильницькі дії.

Погроза застосування насильства полягає в залякуванні потерпілої особи заподіянням тілесних ушкоджень тощо. Погроза має стосуватися самого потерпілого, а не інших осіб, хоча б і близьких до нього. Погроза може бути усною, письмовою, виражена в конклюдентних діях - форма її доведення до потерпілого значення для кримінальної відповідальності не має. Важливо лише, щоб потерпілий сприйняв погрозу як реальну. Детальніше про поняття погрози див. коментар до статей 129 і 189. Погроза вбивством та знищенням майна охоплюється складом втягнення у вчинення терористичного акту і додаткової кваліфікації за статтями 129, 195 не потребує.

Закінченим втягнення у вчинення терористичного акту та примушування до його вчинення є з моменту виконання дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 2581, незалежно від їх успішності (результативності), тобто незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину.

3. Суб'єкт втягнення у вчинення терористичного акту, як і злочинів, передбачених статтями 2582 - 2584, - загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою добитися, щоб інша особа вчинила терористичний акт.

5. Кваліфікований вид злочину наявний, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту вчинені за наявності хоча б однієї з таких ознак: 1) щодо кількох осіб, тобто, коли винний спрямовує свої дії щодо двох або більше осіб; 2) повторно, що передбачає вчинення цих дій особою, яка раніше вчинила посягання, передбачене ст. 2581, за умови, що не спливла давність притягнення до кримінальної відповідальності, а у випадку засудження - не погашена чи не знята судимість; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища - про ці ознаки див. статті 28 і 364 та коментар до ст. ст. 28, 364, а також Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

* * *

Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. Ратифікована Україною 31 липня 2006 р.

Протокол, що доповнює Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, від 15 травня 2003 р. Ратифікований Україною 20 вересня 2006 р.