Мы ВКонтакте

Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок виконання працівниками транспорту своїх службових обов'язків, нормальна робота транспорту, безпека його руху та експлуатації; його додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність особи, а додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя та здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Потерпілими від злочину закон називає дві категорії осіб: 1) працівників транспорту; 2) близьких їм осіб.

Працівниками транспорту можуть бути як службові, так і неслужбові особи - члени екіпажів транспортних засобів; працівники, які убезпечують рух і експлуатацію транспорту (диспетчери, чергові, працівники, які готують транспортні засоби до рейсу, тощо); керівники та інші службові особи транспортних підприємств та організацій.

Близькими особами можуть бути визнані як родичі, так і інші особи, шляхом загрози заподіяння шкоди яким можна спонукати транспортника до бажаної поведінки. Безпосередньо до таких осіб погроза може й не доводитися. Однак можливість заподіяння шкоди для них виступає засобом впливу на працівника транспорту.

Заподіяння шкоди охоронюваним КК об'єктам працівником транспорту, який діяв під примусом винної особи, слід оцінювати з урахуванням положень статей 39 і 40.

3. Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові її ознаки дію (примушування до невиконання службових обов'язків) та спосіб її вчинення. Способом вчинення злочину може бути погроза: 1) вбивством; 2) заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 3) знищенням майна.

Під примушуванням слід розуміти спонукання працівника транспорту до бажаної для винного поведінки. Метою примушення є невиконання працівником транспорту своїх службових обов'язків, певна дія або бездіяльність, а саме: а) вчинення дій, які він не повинен виконувати виходячи з виконуваної роботи, обійманої посади; б) невиконання дій, які він може і повинен вчинити. Винний може домагатися зупинки транспортного засобу у невстановленому місці, порушенні заборони на подачу сигналів, припинення зв'язку з транспортним засобом, який виконує рейс, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення протиправного впливу на потерпілого - пред'явлення вимоги про певну поведінку, поєднаного з відповідною погрозою.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 280), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його організованою групою; 2) поєднання його з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 3) спричинення ним загибелі людей; 4) спричинення ним інших тяжких наслідків.

Про поняття повторності, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинення злочину організованою групою, насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, загибелі людей, інших тяжких наслідків див., відповідно, статті 32, 28 і коментар до статей 32 і 28, коментар до статей 187, 278.