Мы ВКонтакте

Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

1. Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

2. Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб. Суспільна мораль вимагає, щоб зв'язки між людьми для задоволення статевих потреб встановлювалися на основі особистої симпатії, не допускає ведення статевого життя виключно за винагороду. Небезпека сутенерства та втягнення в заняття проституцією різнобічна і полягає у тому, що принижуються честь і гідність тих, хто нею займається, створюється загроза поширення небезпечних хвороб, виникають аморальні джерела доходів тощо. Додатковим об'єктом злочину, передбаченого ст. 303, є статева свобода, а також здоров'я особи і власність.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій:

1) втягнення особи в заняття проституцією;

2) примушування до заняття проституцією;

3) сутенерство.

Проституція - це надання сексуальних послуг (здійснення статевих актів, задоволення статевої пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру, пов'язаних зокрема з різноманітними формами сексуальних збочень) з метою отримання доходу різним партнерам і не на основі особистої симпатії, приязні. При цьому не має значення, вчинюються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Надання сексуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. При цьому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися. Заняття проституцією означає надання сексуальних послуг більш чи менш тривалий час, причому різним клієнтам, або одноразово, але кільком особам одночасно.

Втягнення - це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки (у даному випадку - до заняття проституцією), залучається до неї, в такої особи виникає бажання поводитись певним чином. При цьому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретного чоловіка чи жінки завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.

Примушування полягає у діях, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна почати займатися проституцією.

Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану потерпілого; насильство чи погроза його застосування.

Обман - це повідомлення завідомо неправдивих відомостей чи умовчування про факти. При вчиненні цього злочину він може стосуватися мети вступу у статевий зв'язок, полягати у вербуванні для роботи за кордоном під приводом виконання іншої роботи тощо.

Шантаж у даному випадку означає: а) погрозу викриттям у поведінці, яка компрометує особу, чи розголошенням відомостей, які компрометують особу (наприклад, погроза повідомлення про засудження в минулому чи про наявність венеричного захворювання); б) погрозу заподіянням іншої шкоди (знищенням майна, заподіянням шкоди рідним чи близьким тощо); в) залякування з метою створити вигідну для себе обстановку, поставити потерпілу особу в залежне становище (наприклад, доведення до потерпілого наміру продати його у рабство, піддати груповому зґвалтуванню). Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і повідомити неправдиві відомості, здійснити наклеп.

Про використання уразливого стану див. п. 2 примітки до ст. 149 і коментар до цієї статті, а про зміст застосування насильства і погрози застосування насильства, про поняття погрози див. коментар до статей 129, 189, 1581.

Якщо із застосуванням вказаних способів вчиняються злочини, які є більш небезпечними, ніж злочин, передбачений ч. 1 ст. 303, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю цього злочину з відповідними іншими злочинами, передбаченими, зокрема, розділами II, III, IV, VI Особливої частини КК.

Закінченим втягнення в заняття проституцією чи примушування до заняття проституцією чи вважається з моменту виконання дій, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 303. При цьому злочин є закінченим незалежно від успішності (результативності) дій, тобто незалежно від того, чи надавалися сексуальні послуги за плату особою, яку примушували або втягували у заняття проституцією.

Сутенерство полягає у діях особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою. Ці дії можуть виражатися у наданні приміщень, охороні, транспортуванні проституток до замовників, звідництві, рекламуванні, встановленні корупційних зв'язків для забезпечення невтручання державних органів тощо. Як правило, вони здійснюються підпільно або прикриваються легальними формами (утримання нічних клубів, масажних кабінетів, служб знайомств тощо).

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (ч. 2 ст. 303), а особливо кваліфікуючими - вчинення цього злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. 3 ст. 303); 3) щодо малолітнього або 4) спричинення ним тяжких наслідків (ч. 4 ст. 303).

Повторним є вчинення цього злочину особою, яка до цього вже вчинила злочин, передбачений ст. 303, у будь-якій його формі як щодо однієї й тієї самої особи, так і щодо кількох осіб у різний час. Про поняття інших ознак див. коментар до ст. 149, а також статті 28, 66, 115 і коментар до статей 28, 66, 115, примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.