Мы ВКонтакте

Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, його тренером, або повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров'ю потерпілого або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я неповнолітньої особи. Додатковий об'єкт - нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку, незалежно від статі і від того, чи займається вона спортом.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у спонуканні неповнолітніх до застосування допінгу. Останній не є предметом злочину. За певних умов (наприклад, у разі його демонстрації, вживання) допінг слід визнавати засобом вчинення злочину. Водночас будь-який допінговий метод не може бути засобом вчинення злочину.

Допінг - це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров'я і заборонені для використання Антидопінговим кодексом Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних організацій.

Серед допінгових препаратів і допінгових методів, що використовуються у спорті, особливу небезпеку становлять анаболічні стероїди (речовини, котрі збільшують м'язову масу і фізичну силу). Якщо раніше під згубний вплив цих речовин (застосування їх бере свій початок з 1960 р.) потрапляли спортсмени, які прагнули досягти результатів міжнародного рівня, то нині поширюється вживання анаболічних речовин у навчальних закладах, аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тощо.

Зловживання анаболічними речовинами має шкідливі соціальні наслідки. Вживання значних доз цих речовин чоловіками порушує функції ендокринної та статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров'яний тиск, викликає головний біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки, алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту організму. У жінок від них настає вірілізація - понижується голос, зменшуються груди, виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і ногах. Порушення фізіології у дітей виявляється, зокрема, у тому, що вони не можуть досягти природного зросту. Існує також небезпека формування фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання великих доз анаболічних стероїдів.

Окрім анаболічних речовин, відповідно до Забороненого списку Всесвітнього антидопінгового кодексу, заборонено також використовувати гормони та подібні їм речовини, речовини з антиестрогенною активністю, діуретини та інші маскуючі речовини. До заборонених належать такі методи: а) посилення перенесення кисню (допінг крові, у т. ч. застосування автологічних, гомологічних чи гетерологічних продуктів крові або клітин крові будь-якого походження, або штучне підвищення здатності крові поглинати, транспортувати і постачати кисень); б) хімічні та фізичні маніпуляції; в) генний допінг.

Відповідно до законодавства, на території України організація та здійснення антидопінгового контролю в спорті провадяться з дотриманням вимог Антидопінгового кодексу Олімпійського руху та покладаються на Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового контролю у його складі, який створюється Кабінетом Міністрів України.

Спонукання - це будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітньої особи бажання застосувати допінг чи добитися від неї згоди застосувати його хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконування, примушування, погрози, шантаж тощо). Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо. Якщо спосіб спонукання сам по собі утворює склад іншого злочину (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, погроза вбивством), він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що являють собою спонукання.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка до моменту його вчинення досягла 18-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до настання наслідків у виді шкоди здоров'ю потерпілого та тяжких наслідків (частини 2 і 3 ст. 323) є необережним.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його: 1) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього; 2) тренером потерпілого; 3) повторно; 4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу.

Про поняття батька, матері, вітчима, мачухи, опікуна чи піклувальника, особи, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, див. коментар до ст. 155, а про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї.

Слово "тренер" походить від англійського train - виховувати, навчати, і термін тренер у ст. 323 означає особу, яка професійно займається тренуванням спортсменів, тобто здійснює навчально-тренувальну роботу, спрямовану на виховання, навчання й удосконалення майстерності, розвиток функціональних можливостей своїх підопічних, незалежно від конкретної посади (тренер, головний тренер, старший тренер, тренер-масажист тощо). Не є тренером у розумінні ст. 323 інструктор, викладач фізкультури, а також керівник спортивної команди, лікар, методист спортивного клубу, інженер зі спортивного обладнання та інші особи, які організовують тренування і виступи спортсменів на змаганнях, але не здійснюють власне навчально-тренувальну роботу. У разі вчинення ними спонукання неповнолітніх до застосування допінгу такі особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за частинами 1, 3 або 4 цієї статті.

7. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його щодо двох чи більше осіб; 2) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. 3 ст. 323); 3) заподіяння істотної шкоди здоров'ю потерпілого або інших тяжких наслідків (ч. 4 ст. 323).

Про поняття щодо двох або більше осіб див. коментар до ст. 315.

Під шкодою здоров'ю потерпілого у ч. 3 ст. 323 слід розуміти, зокрема, завдані з необережності середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, під істотною шкодою здоров'ю потерпілого у ч. 4 ст. 323, наприклад, необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, а під іншими тяжкими наслідками - самогубство потерпілого або його вбивство через необережність. Ці наслідки мають настати саме від застосування неповнолітнім допінгу, тобто необхідно встановити наявність причинового зв'язку між застосуванням потерпілим допінгу і відповідним наслідком.

Необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини, вчинене внаслідок свідомого поставлення особи в небезпеку такого зараження, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 130 і ч. 3 ст. 323, а самогубство неповнолітнього внаслідок примушування його до застосування допінгу - за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 120 і ч. 4 ст. 323.

* * *

Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 15 березня 2001 р.

Додатковий протокол до Антидопінгової конвенції (м. Варшава, 12 вересня 2002 р.). Ратифікований Україною 1 липня 2004 р.

Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті (м. Париж, 18 листопада 2005 р.). Ратифікована Україною 3 серпня 2006 р.

Закон України "Про антидопінговий контроль у спорті" від 5 квітня 2001 р.

Заборонений список Всесвітнього антидопінгового кодексу (м. Копенгаген, 5 березня 2003 р.).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 27 лютого 2004 р. "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" (пункти 3, 13).