Мы ВКонтакте

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян; нормальна робота будь-яких інших підприємств, установ, організацій, а додатковим об'єктом - відносини власності або встановлений порядок користування будівлями чи спорудами.

2. Предметом злочину виступають будівлі і споруди. Характерною ознакою цих будівель і споруд є те, що вони забезпечують діяльність органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. До них, зокрема, належать будівлі і споруди, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України та всіх міністерств і відомств України, Рахункової палати України, Національний банк України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та підпорядкованих йому судів, Вищої ради юстиції України, прокуратури України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих рад, політичних партій, громадських організацій. Забезпечувати діяльність названих у диспозиції ст. 341 органів можуть будівлі та споруди, в яких знаходяться ці органи, а також будівлі і споруди, які належать господарюючим суб'єктам різних форм власності, діяльність яких пов'язана із нормальним функціонуванням вищевказаних органів. Так, предметом цього злочину може бути визнана будівля, в якій розташована приватна АТС, що обслуговує відповідні органи. Також предметом цього злочину можуть бути будівлі, де знаходяться пошта, телеграф, телефон, а також споруди, за допомогою яких здійснюється технічне забезпечення роботи цих установ.

Предметом цього злочину не є будівлі і споруди підприємств, установ, організацій, які не відносяться до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи до об'єднань громадян і які не забезпечують діяльності цих органів. Це, наприклад, будівлі і споруди державних закладів освіти, релігійних організацій, благодійних фондів.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується однією обов'язковою ознакою - суспільно небезпечною дією. Вона виражається у захопленні зазначених вище будівель і споруд.

Під захопленням розуміється протиправне зайняття названих об'єктів шляхом насильства або обману. При цьому не має значення, зайнято весь об'єкт чи його частину. Суттєвим є те, що таке зайняття не дає можливості використовувати ці будівлі, споруди їх законним власникам чи користувачам для виконання своїх функцій, а також перешкоджає нормальній роботі інших підприємств, установ, організацій, будівлі чи споруди яких не захоплено.

Застосування насильства до осіб, які перешкоджають захопленню, чи до будь-яких інших осіб, знищення чи пошкодження майна у захоплених будівлях чи спорудах потребують самостійної кримінально-правової оцінки.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення всієї будівлі чи споруди або її частини. Причому не має значення, чи мало місце реальне перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій і чи використовувалась будівля чи споруда особами, які її захопили. Не є важливим для кваліфікації цього діяння за ст. 341 час, протягом якого будівля чи споруда перебували у розпорядженні осіб, що їх захопили.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою незаконно користуватися захопленими будівлею чи спорудою або перешкодити нормальній діяльності підприємств, установ, організацій.

* * *

Закон України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від 4 березня 1998 р. (ст. 9).